Отдых на море

Андрій Садовий: виборсатися з-під сміття

Андрій Садовий: виборсатися з-під сміття

ПОДЕЛИТЬСЯ
Андрій Садовий: виборсатися з-під сміття
Ще не час братися за голову: Садовий може тільки виграти від того, що на нього впало сміття

Говорячи про наслідки, які матиме для мера Львова Андрія Садового сміттєвий інцидент, більшість оглядачів одностайна в тому, що традегією в Грибовичах Садовий обнулив всі свої мерські та президентські перспективи. Таке твердження є надто поверховим і не підкріпленим аргументацією, воно базується тільки на тому умоглядному висновку, що будь-який скандал в будь-якому разі має нашкодити репутації політика. Насправді ж це не зовсім так, особливо в українських реаліях, де кожен більш-менш толковий популіст з адекватним піар-супровідом та добре підігнаним під його мірку іміджем отримує не один і не два, а безліч шансів на повернення у велику політику. (Доведено Юлією Володимирівною Тимошенко, але про неї – дещо згодом).

Власне, найкраще за все перспективи Садового відображують останні соцопитування КМІСу, проведені (що важливо!), вже після сміттєвого армагедону. Вони відводять львівському градоначальнику третє місце в президентському рейтингу – після Тимошенко (24,3% підтримки) та Порошенка (14,0%). Сам же Садовий має 12,9% популярності, що зовсім непогано для діяча, котрий не займається самопрезентацією у промислових масштабах – так, як це роблять Тимошенко або Ляшко. Отож, навіть після пожежі на сміттєзвалищі Садовий лишається бронзовим призером в президентських перегонах. Звісно, до роботи українських соціологів можна (і треба) ставитися зі значною долею скепсису, але все ж приймемо на віру їхні останні заміри.

В чому ж причина того, що рейтинг Садового й у вогні не горить, і у смітті не потопає? Вочевидь, у менталітеті самого виборця, в його одвічному тяжінні до патерналізму. Тож коли Садовий в інтерв’ю «Українській правді» говорить про те, що мешканці «просять, щоб я працював і виконував свою роботу, не звертав увагу на шумовиння», він не надто лукавить. Скажімо так: перебільшує, але не вигадує. Значній частині опитаних мер галицької столиці дійсно імпонує, не дивлячись ні на що. Це аж ніяк не означає, що Андрій Садовий дійсно заслуговує на таку невмотивовану любов. Це лише ілюструє ментальність українського виборця.

Насправді ж «міцному господарнику» Садовому є, що закинути. І розмови про те, що сміття не утилізують належним чином не лише у Львові, і що «сміттєва мафія» не здає свої позиції, не витримують жодної критики. Факт лишається фактом: за часи свого мерства Садовий не зробив кроків до вирішення цієї проблеми. Захоплення політикою та витання в президентських емпіреях завадило лідеру «Самопомочі» попорпатися у смітті – як буквально, так і фігурально. Те саме стосується і сумнозвісної львівської каналізації та інших комунікацій, які знаходяться в плачевному стані.

Помилки Садового після сміттєвого вибуху полягали у спробах перекласти відповідальність на центральну владу: якби Київ пошвидше надав гвинтокрили для гасіння пожежі, жертв вдалося би уникнути, бідкається мер. Але якби Садовий ще раніше пролобіював побудову сміттєспалювального заводу, трагедії не було б й поготів. У згаданому інтерв’ю «УП» Садовий виглядає доволі слабким гравцем, котрий не вміє тримати удар: він винуватить у подіях в Грибовичах коло завгодно, лише не самого себе. Забагато самовиправдовувань та кивань на столицю нівелюють образ успішного та належним чином вмотивованого градоначальника, незалежного й сильного гравця.

Але для середньостатистичного виборця такі нюанси є надто тонкими. Тим паче, якщо піарники Садового підійдуть до ситуації креативно та почнуть розгортати її у потрібний замовнику бік. Й доводитимуть, що пожежі через самозаймання відходів не було, а був зумисний підпал, вчинений противниками Садового, котрі зазіхають на його рейтинг. Така інтерпретація подій вже зараз впроваджується – на противагу всім звинуваченням, на які Садовий відповісти не здатен. Постраждалих в Україні зазвичай люблять, жертв культивують і мало чи не канонізують (щоправда, згодом і це піддається корекції, але якийсь час Садовий може виїжджати на підступах конкурентів).

Єдине, що справді здатне зруйнувати рейтинг Садового в одну мить, так це застосування сили проти мітингувальників. Країна, яка пережила «криваву кашу» розправи з Євромайданом, надто болісно реагуватиме на будь-які спроби реанімувати тодішній стиль. Тому Національна гвардія на сторожі Львівської міськради йде Садовому в мінус (щоправда, сам мер стверджує, що такої допомоги він у центра не просив – це, мовляв, була ініціатива Порошенка). Але те, що право радикальні сили зуміли таки прорвалися у ратушу, влаштували на підходах до неї бійку та ще й закидали яйцями секретаря міськради яйцями, – як не дивно, плюс. Бо Нацгвардія, хоч і була присутня при цьому дійстві, але сили не застосовувала, отже, градоначальник Садовий стоїть на правильних, демократичних позиціях.

Підсумовуючи сказане, відзначимо: всупереч прогнозам, у Андрія Садового є досить непогані шанси не просто благополучно пережити сміттєвий скандал, але й заробити на ньому бонуси. За умови, що сам він за час, який лишився до президентських виборів, не припускатиметься серйозних помилок, ці шанси подвоюються. А за умови, що серйозних помилок припускатимуться його конкуренти, – навіть потроюються. З трійки лідерів Садового не викине й брак у нього тієї енергії та натиску, які властиві Юлії Тимошенко. І хай лідерка «Батьківщини» вже приватизувала тарифну нішу, популізму вистачить на всіх. Modus operandi для Садового на найближчі місяці – розігрування карти безвинно постраждалого. Це має спрацювати та виправдати себе: виборцю не вперше виводити в лідери відвертого аутсайдера.

 

 

О чем вы думаете?

Загрузка...
Loading...

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ