Безвізовий режим: оптимістична трагедія

Безвізовий режим: оптимістична трагедія

128
ПОДЕЛИТЬСЯ
Безвізовий режим
Україні слід рішучіше відстоювати власні інтереси

На саміті ЄС- Україна, що пройшов минулого тижня, наша країна не отримала безвізовий режим з Європейським Союзом. Українські та європейські високопосадовці напередодні зустрічі запевнили, що конкретна дата і не повинна була прозвучати. Натомість розпочалися офіційні консультації євроінституцій про спрощення візового режиму для громадян України, що має вагоме значення.

Зустріч Президента України та лідерів Європейського Союзу 24 листопада в Брюсселі позначилася констатацією з вуст голови Європейської Ради Дональда Туска про виконання Україною усіх вимог для отримання безвізового режиму. Президент Європейської Комісії Жан-Клод Юнкер наголосив, що це рішення необхідно ухвалити ще у 2016 році, аби уникнути зростання недовіри до ЄС. Проте однозначно оптимістичного сценарію у цьому питанні прогнозувати не варто, оскільки ЄС переживає непростий період власного життя. Запеклий та масштабний конфлікт на Донбасі, що триває, примушує європейських політиків припускати можливість масової міграції з України, хоча наша держава і без того зуміла дати раду з 1,8 мільйона тимчасово переміщених осіб. Є ще один вагомий нюанс: в умовах російської гібридної агресії проти України далеко не всі країни ЄС готові робити реверанси в бік нашої країни.

Безвізовий режим на сьогодні виглядає надмірно фетишизованим, оскільки можливість перебувати на території Європи 90 днів протягом півроку, без отримання преференцій у питанні працевлаштування, для українських громадян виглядає не надто великим досягненням. Практично це нематеріальний прояв обопільної зацікавленості у зближенні, який дозволить нашим співгромадянам на власні очі подивитися, як і чим живуть у Європейському Союзі. Україна скасувала в’їзні візи для громадян ЄС та США ще 2005 року, після перемоги Помаранчевої революції, проте до цього часу продовжує боротьбу за аналогічне рішення Європейського Союзу.

Виконання нашою країною 144 вимог, процес якого з боку виглядає хвилеподібно, з авралами та відтермінованими дедлайнами, потребував значного політичного напруження від української еліти. Однак в останній момент ситуація розвернулася у невигідному для нашої країни річищі.
Україна, вочевидь, є найбільшою державою, що претендує на європейську інтеграцію. Це виклик не лише для вітчизняної влади, але і для самого Європейського Союзу, який зараз переживає не найкращі часи. Brexit, міграційна криза, яка примусила ЄС «перетравити» наслідки прибуття мільйону біженців з Близького Сходу та Африки, породили зростання євроскепсису, який беруть на озброєння різноманітні політики. Розвиток ситуації у Франції, де навесні пройдуть парламентські вибори, не дає Україні підстав для оптимізму. Думаю, що це розуміють і всередині Європейського Союзу, тому намагатимуться підсолодити гірку візову пігулку. Її, до речі, разом з Україною отримала і Грузія, що також виконала всі необхідні вимоги.

З високою долею вірогідності рішення про спрощення візового режиму для країн Східного Партнерства (Молдова вже має безвізовий режим з ЄС, Вірменія, Азербайджан та Білорусь не прагнуть його добитися) буде ухвалене у ближчі місяці. Це дозволить європейським політикам зберегти обличчя та навряд чи призведе до серйозного зростання обсягів міграції. Хоча мільйони українців протягом останніх років зробили собі закордонні паспорти (кілька років тому їх мала лише третина населення нашої країни), говорити про «очікування на валізах» не випадає – цьому заважає низька купівельна спроможність наших співгромадян.

Варто також звернути увагу на інший аспект відносин між Україною та ЄС – кризу у питанні ратифікації Угоди про асоціацію. Як відомо, референдум в Нідерландах навесні цього року поставив цей процес в залежність від спроможності уряду цієї країни домовитися із законодавцями про застереження у процесі ратифікації, зокрема, наголошення на відсутності у України перспективи стати членом Європейського Союзу. Втім, Угода про асоціацію і без того цього не передбачає. Однак вона дозволила суттєво пожвавити торгівлю між Україною та Європейським Союзом. Її повна ратифікація дозволить продемонструвати реальне зближення, а відмова Голландії на тлі проблем із наданням безвізового режиму поставить питання про спроможність ЄС відповідати за власні обіцянки.

Сценарій покращення відносин між Україною та Європейським Союзом абсолютно не відповідає інтересам Кремля, який волів би домінувати на континенті, подолати опір України та максимально послабити ЄС. Тому протягом ближчого часу ми будемо спостерігати в Україні потік заяв політиків та лідерів громадської думки про те, що безвізовий режим як такий не надто потрібний Україні, Угода про асоціацію між Україною та ЄС не відповідає національним інтересам, а наша держава перетворюється на маріонетку Брюсселя. Подібні меседжі кремлівська пропаганда напрацювала вже давно, ще під час просування до ЄС та НАТО країн Центральної Європи та Балтії. Поза сумнівом, для критики євроінтеграції буде використано і зміну ближчим часом керівництва ЄС, адже голова Європейського Парламенту Мартін Шульц має наміри боротися за пост канцлера Німеччини, залишить свою посаду і голова Європейської Ради Дональд Туск.

Головний урок для України з ситуації, що склалася навколо безвізового режиму з ЄС та ратифікацією Угоди про асоціацію між Україною та ЄС – у світі віддають перевагу сильним, необхідно чітко артикулювати власні інтереси та відстоювати їх у дискусіях, використовуючи адекватні аргументи. Україні варто змінити тональність свого спілкування зі світом з геополітичного жебракування на позиціонування себе як території можливостей, унікальних за своїм масштабом. Маємо відмовитися як від завищених очікувань, так і від власного комплексу меншовартості, натомість зосередившись на наповненні конкретним змістом тези про унікальний потенціал нашої держави та її європейську ідентичність.

О чем вы думаете?

Загрузка...
Loading...