Чергова страшилка від рашен-гебельс-прому

Чергова страшилка від рашен-гебельс-прому

23
ПОДЕЛИТЬСЯ
Реституція
Західній Україні не загрожує польська реституція

Зараз поступово починає розкручуватися чергова дискредитаційна страшилка від рашен-гебельс-прому. Вона стосується не когось із вітчизняних політиків, а теми нашої євроінтеграції. Тому, надіюся, ми на неї зреагуємо одностайно. Це повторна спроба запустити фейкову кампанію проти Угоди про асоціацію з ЄС. Ми вже бачили, як раптом у жовтні минулого року в соціальних мережах та на кількох каналах почала крутитися тема, що Угода несе в собі загрози, і не лише економічні (цю тему рашистська агентура розкручує постійно). Тоді почали лякати (наші власні «експерти»!!!), що через норми Угоди ми будемо зобов’язані виконувати рішення судів про реституцію (повернення порушених майнових прав у натуральній формі або грошима у випадку втрати майна) перед польськими позивачами, які втратили майно після примусового взаємного переселення в 1944 і частково в 1945 роках поляків та українців.

Фактично тоді лякали Західну Україну, бо тема стосувалася переважно її, що майже все майно, будівлі тощо будуть відібрані в Українців та передані спадкоємцям колишніх власників з Польщі. Я сам почув у Львові від цілком адекватних людей панічні заяви, що це ж катастрофа, може нам не спішити з введенням Угоди тощо.

Так от, уже тоді наші юристи (про це писали в Дзеркалі тижня) пояснили, що це абсурд, таких наслідків з Угоди не випливає й не може бути. Але тема затихла сама собою, бо в Нідерландах спрацювала рашистська лобістська схема референдуму. Тратитися на два проекти не стали. Але з того часу дещо змінилося. Після холодного голандського душу нам вдалося оговтатися й знову вийти на продовження процедури з ЄС. І раптом знову в агітпропі все активізувалося (цікаво, що через російські й проросійські видання): реституція, сто тисяч позовів (насправді планувалося 100, а підготували аж 2 і то в холосту), людей будуть виселяти з квартир…

Тому треба пояснити, що це за така «реституція кресів» і чому цей процес організований у Росії та не має юридичних наслідків.

Осінню минулого року в Польщі прокремлівська (її ще називають повністю агентурною) партія «Змяна» з великим скрипом знайшла групу кресовяків (так у Польщі називають колишніх мешканців нашої Західної України, виселених до Польщі після війни). Це було нелегко, бо кресовяки, хоча й переважно ворожі до українців, але московщину просто ненавидять. Тих кількох оформили в групу «Реституція кресув». За певний час вони підготували два позови, які збиралися подати в суди Києва й Луцька, але не встигли через події описані вище, а може й спробували, але дістали аргументовану відмову. Після цього жодної активності організація не виявляла. За деякими даними вона фактично припинила існування. І лише в ці тижні реанімувалася в російських ЗМІ. Кажуть, що якусь інформацію розповсюдили і в Польщі, але виявити саму структуру поза партійним офісом Змяни мені не вдалося. Отже, з тим, чий це проект, ми ніби розібралися.

Чи є загроза, що провокація марґінальної гебістської структури буде підхоплена правлячою правою й доволі популістською та націоналістичною партією ПіС (Право і Справедливість), що вже було б значно неприємніше, правда лише з політичними, а не юридичними наслідками? ПіС доволі непрогнозована партія, але на відміну від інших правих у Європі, вони мають хорошу рису — ненавидять Москву не менше, ніж ми. А Змяна, хоч і марґінали, але лізуть до електорального поля ПіСу. Тому навряд, чи йому захочуть підігрувати. Та й щодо самої теми реституції, вона польській владі дуже не вигідна. Команда Дуди вже й так добре побила горшки з Німеччиною, а в нинішній Польщі до третини всіх будівель — колишня власність німців, які педантично збирають документи й часом нагадують про свої потенційні права.

Тепер про юридичну складову, чому це все тільки пропаганда без юридичних наслідків.

Реституція може вводитися лише внутрішнім законодавством (крім випадку мирної угоди або капітуляції по завершенні війни). Наприклад, Литва ввела реституцію для колишніх власників, у яких майно відібрали червонокопитні, або які мусили покинути країну. Але, наскільки пригадую, ця реституція розповсюджується лише на литовців, а не поляків, які володіли більшістю будівель Вільнюського краю, тобто на тих, кого передбачив внутрішній закон. Прийняття законодавства про реституцію може вимагати міжнародна угода, але, вже сказано, що такої норми в Угоді про Асоціацію нема й не може бути, бо це б суперечило Конституції, яка встановлює непорушність права на власність, яке вже визнане в Україні. Щоб хоч якось натякати на реституцію, Угода з ЄС мала б містити норми матеріального (а не процесуального) права чи бодай відсильні норми — до інших міжнародних договорів, які відсутні.

Тож у сьогоднішній договірній базі загроз нема. Може якісь зобов’язання виникли з юридичних актів часу депортацій? А тут якраз найцікавіше. Всі юридичні аспекти взаємних депортацій поляків з СРСР та литовців, білорусів і українців з Польщі та пов’язані з цим правочини регулювали так звані Układy republikańskie (1944). Це звід трьох угод, які підписав Polski Komitet Wyzwolenia Narodowego з трьома республіками Союзу. В тексті фігурує заява, що переселення виключно добровільне, але насправді все відбувалося примусово, під конвоєм, зі собаками, мінімумом часу на збори та дуже обмеженим переліком майна, яке можна було зі собою брати. Жорстокість комуністичних властей з обох боків була жахливою. Але українців у Польщі крім того ще й убивали бойовики підпільної Армії Крайової. Про подібні дії з боку УПА в цей період не повідомляли навіть найшовіністичніші польські джерела. Але направду щиро поспівчувати слід жертвам обох депортацій, бо це страшна дикість і злочин проти людяності.

А тепер я підходжу до основного для нас пункту Укладів. Спершу умисно наведу цитату з польської Вікіпедії: Za pozostawione «za Bugiem» mienie (tzw. mienie zabużańskie), zarówno ruchome, jak i nieruchome (domy, zabudowania gospodarcze, grunty, itd.), polscy przesiedleńcy mieli uzyskać zwrot wartości od rządu polskiego. Давніше читав текст цієї угоди в оригіналі українською, тому підтверджую, що офіційний текст відповідає цьому викладу: «За покинуте за Бугом майно, рівно рухоме, як і нерухоме (будинки, господарські будівлі, ґрунти та ін.) польські переселенці мали отримати компенсацію від уряду Польщі». В самій Угоді аналогічні слова, наскільки пригадую, стосуються й українців. Отже, жодних вимог про реституцію за означенням не може бути. Більше того, майже всі польські переселенці насправді отримали компенсацію за нерухоме майно в натуральній формі за рахунок так само депортованих німців. Кресовяків переселяли переважно на «зємі одзискане», тобто повернені після кількохсотлітнього володіння німцями. Їх оселяли на німецких фермах, будинках, у міських квартирах з більшістю майна і реманенту попередніх власників. Тому й справедливість частково збережена. Частково, бо будь-яка депортація — це апофеоз несправедливості.

З українцями «рідна» радянська влада повелася не так гуманно. Їх за деякими винятками) не поселили в польських маєтках та квартирах на Галичині, а повезли в Казахстан і на випалену сонцем Херсонщину (тоді ще систем зрошення не було — земля лежала безплідна й суха). Поляки в нас до депортації переважно жили в містах, їхні квартири й усе майно захопили радянські військові, МГБісти, совспеціалісти (майже всі прибули з інших республік). Тому для сьогоднішніх українців не виникає ні юридичних, ні політичних, ні моральних зобов’язань. Є лише борг скорботи й співчуття щодо всіх потерпілих з обох сторін.
А от та мерзота, яка несе весь вантаж відповідальності через моральне й юридичне правонаступництво (маю на увазі фашистську Росію) нині, так і не покаявшись за свої злочини, продовжкє плести брудні інтриги. А хто буде їм підігрувати, розпускаючи паніку — працює на ворога, незалежно чи через дурість, чи за гроші…

О чем вы думаете?

Загрузка...
Loading...