Мир переживает кризис элитаризма

Мир переживает кризис элитаризма

11
ПОДЕЛИТЬСЯ
Кризис элитаризма
Мир переживает кризис элитаризма

Світ переживає серйозну кризу елітаризму, і не вперше. Ця криза супроводжує людство практично в усякі важкі часи.

Це означає втрату загальної довіри до правлячих класів більшості країн світу і відмова їм в праві вважатися елітою. Втрата загальної довіри включає втрату довіри до етичної орієнтації правлячих класів (вони перестають взагалі бути благородними і стають орієнтованими винятково на себе), втрату довіри до мотивацій правлячих класів (вони займаються надмірним збагаченням і не займаються розвитком цивілізації як такої), втрату довіри до функціональної здатності правлячих класів (неефективне державне управління, відмова від продукування нових смислів та перспектив).

Криза елітаризму спочатку проявилася в колишніх країнах СРСР, потім в Європі, потім в Китаї. Тепер криза елітаризму вже поширилася і на США.

В різних країнах ця криза елітаризму пов’язана з різними традиціями і структурою існування еліти.

В Росії елітаризм підтримувався інтелігенцією, яка слугувала противагою орієнтованим на імперські та корпоративні мотивації політикам та бізнесменам. І руйнування саме цього прошарку фактично зруйнувало еліту, бо самі по собі політики та бізнесмени в Росії не вміють нічого іншого, аніж вдаватися до архаїзації.

В Європі елітаризм підтримувався традицією живої філософії інтелектуалів. Втрата живої філософії і водночас заміщення її глобальним постмодернізмом призвели до викривлення мислення політичних класів, які разом з бізнес-класами утворили безпорадні європейські правлячі класи.

В Китаї цивілізаційне мислення еліти не змогло опиратися процесам глобалізації. Чергова модернізація життя призвела до виродження політичної еліти, а нова бізнес-еліта корумпує державу. Відсутність сталих традицій (інтелігенції, як у Росії, чи філософії, як у Європі) створила дуже загрозливу ситуацію для перспектив Китаю, яку без революції не подолати. Водночас революція в цих умовах не може бути швидкою та успішною, бо відсутність традицій інтелектуалізму на фоні масової споживацької модернізації може призвести до великої громадянської війни.

Саме така ж ситуація сьогодні виникла і в США. Як не дивно, США в цьому плані дуже схожі на Китай. Не дивлячись на серйозні відмінності структури інтелектуалів у Китаї та США – США мають самодостатню і передову технократичну еліту, а Китай має вторинну і доганяючи технократичну еліту, їх гуманітарні еліти аж надто слабкі. Архаїзація гуманітаристики в Китаї грає з цією країною злий жарт. Єдине сподівання на тисячолітню традицію великих революцій, які Китай знав в минулому, може якось допомогти китайські цивілізації.

США за повної відсутності філософії, як у Європі, відсутності інтелігенції, як у Росії відсутності революційних традицій, як у Китаї, не можуть покладатися винятково на свою технократичну чи правничу еліту. Ні технократи, ні правники-юристи США тут не допоможуть, бо ситуація поза їх компетенцією. А це означає, що громадянська війна в США є дуже можливою. Причому конституційна криза, яка неодмінно виникне в результаті такої внутрішньою війни, не зможе завершитися швидко, оскільки навіть європейські філософознавці не зможуть тут чимось зарадити без живої філософії.

Одиниці людей в світі взагалі розуміють, що відбувається. Причому особливість цих людей в тому, що їх навіть неможливо розпізнати. Інакше кажучи, щоб знати, де шукати таких пророків по всьому світу через Google, потрібно знати ключові слова, за якими їх шукати. А от самі ключові слова в принципі неможливо знати, якщо хоча б трохи не уявляти гуманітарні перспективи світу. Інакше кажучи, технократи Маск, Курцвейл чи Хокінг в принципі не зможуть допомогти дізнатися ці ключові слова. Та навіть американські соціальні теоретики, що займаються чим завгодно, окрім цивілізаційної антропології, не зможуть тут нічим зарадити – вони теж на знають ключових слів для Google, щоб віднайти через знання пророків причини кризи елітаризму і мати змогу з ними попрацювати теоретично.

Щоправда у самих США є маргінальні гуманітарні теорії з позитивною перспективою, але саме ці теорії не будуть в центрі уваги в ситуації, коли маси диктують майбутнє.

На виборах в США соціологія перемогла політологію. З точки зору гуманітарних уявлень, вибори в США це саме перемога соціологічного об’єктного знання над політологічним теоретичним знанням. Інакше кажучи, соціологічний об’єкт показав середній палець політичній теорії.

Такі ситуації еліта, перш за все інтелектуальна, вирішувати поки що не вміє, бо класичні і знані з історії способи вирішення працюють.

Політичне програмування не спрацює, бо гуманітарні дослідження не готові не те що на рівні основного нарису питань, а американській еліті невідома навіть та теоретична дисципліна, в якій можливо ставити проблемні питання.

Проблема в тому, що еліта США звикла все вирішувати через політику. А тут вона зустрілася з кризою, яку політично вирішити неможливо.

Саме цим ситуація в США схожа на ситуацію в Україні, де теж політичними засобами нічого вирішити неможливо.

Мені здається, що громада України допоки виявилася набагато просунутішою за американську громаду і російську громаду.

Просвітництво гуманітарною перспективою (а не технологічною чи технократичною), і смислове управління впродовж тривалого часу – єдині способи вийти з кризи елітаризму.

Це неможливо зробити через політику. Це неможливо зробити через громадянську війну. Бо політичні зміни чи фізична елітна люстрація не сягають глибини проблеми – не змінюють мислення громади, не змінюють способи генерування суспільної думки.

Звичайно перше, що проситься на порядок денний – це пропаганда і цензура. І це обов’язково спробують зробити в США, не дивлячись неприємний досвід Росії та Китаю. Але це глухий кут, це не дасть вирішення проблеми, що має не політичний чи державний, а цивілізаційний рівень.

Суспільна думка починає формуватися зовсім в інших місцях. Генератори змістів від громади виграють у генераторів змістів, створених державами чи великими корпораціями.

Лідери суспільної думки виникають в мережі, поза державним та корпоративним мейнстримом. І розпізнати їх для правлячих класів неможливо, бо оптика їх умоглядності спрямована в інші місця.

В цій кризі елітаризму має вмерти лідерство телебачення як джерело формування суспільної думки.

В цій кризі елітаризму має вмерти сам споживацький світ і найстрашніша зброя споживацького світу – кровожерливі списки журналу Форбс. Саме ця зброя формувала зажерливі і волюнтаристські еліти світу.

В цій кризі елітаризму має вмерти монополія держав на послуги безпеки та життєзабезпечення.

В цій кризі елітаризму має вмерти ООН як центр випрацювання рішень для людства.

Криза елітаризму пов’язана з процесом принципової зміни кадрового складу еліт світу, їх мотивацій та етики, знань та уявлень, типології смислів та перспектив.

В цій кризі національно-державного елітаризму має з’явитися нова еліта – еліта людства.

Оригинал

О чем вы думаете?

Загрузка...
Loading...