Отдых на море

Накопичувальна пенсійна система: підводні камені

Накопичувальна пенсійна система: підводні камені

ПОДЕЛИТЬСЯ
Накопичувальна пенсійна система: підводні камені

На рубежі 2014-2015 рр. міністр соцполітики Павло Розенко оголосив, що кількість пенсіонерів в Україні перевищила кількість офіційно працюючих осіб, які відраховують податки до Пенсійного фонду. Співвідношення перших та других становить 13,5 млн. до 13 млн.

 

Іншими словами, «зайві» півмільйона пенсіонерів лягли додатковим фінансовим тягарем на плечі молодих. Більш свіжої статистики від Мінсоцполітики, на жаль, немає, але зрозуміло, що справи в пенсійній сфері будуть лише погіршуватися, адже демографічна ситуація в Україні залишає бажати кращого.

 

Лише протягом зовсім нетривалого періоду часу – з 1991-ого по 1993-ий рік – народжуваність в Україні перевищувала смертність. У 1993 році чисельність населення досягла рекордних 52 мільйонів. А потім плавно пішла на спад. Станом на 1 січня 2015-го в Україні проживали 42,9 млн. громадян, а вже через півроку, тобто на 1 липня 2015-го, нас залишилося 42,8 млн.

 

Крім стрімко «зникаючого» населення, удар по пенсійній системі наносять і тіньові зарплати: вони, згідно з експертними оцінками, становлять близько 200 млрд. грн. на рік. А це означає, що як мінімум 60 млрд. гривень Пенсійний фонд недоотримує щорічно.

 

Наступний момент. Кошти Пенсійного фонду безбожно витрачаються на різні статті, що не є для Фонду першочерговими:  мова про доплати і надбавки до пенсій, які є формами соціальної підтримки. Йдеться, зокрема, про штучне підтягування розмірів пенсій до рівня прожиткового мінімуму. Щорічно на це витрачається більше 33,2 млрд. грн.

 

Додаткова стаття видатків – це пільги і привілеї у пенсійному забезпеченні, зокрема, достроковий вихід на пенсію, скорочення трудового стажу, «спеціальні» пенсії тощо. Такими пільгами користується кожен четвертий пенсіонер. На це йде ще 48,7 млрд. грн.

 

З Пенсійного фонду «висмоктуються» гроші на утримання, наприклад, «спец» пенсіонерів, а потім, щоб покрити витрати Фонду, включається інший «пилосос» – він вже тягне кошти з держбюджету. Торік дотації на виплати пенсій склали 64,6 млрд. грн., а цього року заплановані вже 80 мільярдів.

 

Що в даній ситуації пропонує уряд? Головна ідея щодо подання кризи почала реалізуватися ще при Януковичі – з 2011 року поступово збільшують пенсійний вік. Цей захід, однак, практично не позначилося на стані бюджету Пенсійного фонду. Підраховано, що для досягнення хоч якогось фінансового ефекту пенсійний вік потрібно підняти до 300 років, і це не метафора.

 

Можна було б підійти до проблеми з іншої сторони і зайнятися детінізацією зарплат, але оскільки цей захід занадто трудомісткий, було винайдено «простіший» шлях – працюючим пенсіонерам почали урізати пенсії, а пенсіонерам-держслужбовцям, все ще зайнятим у своїй сфері, скасували їх зовсім.

 

Єдина корисна справа, затіяна Мінсоцполітики, полягає в розробці законопроекту, згідно з яким нарахування пенсій буде відбуватися за єдиним принципом, без «віпів» і тому подібних «спеціальних» категорій. Хоча такий крок – лише прообраз того, що повинно бути зроблено насправді. Врятувати ситуацію може виключно відмова від солідарної пенсійної системи і перехід до накопичувальної.

 

Суть обох систем, мабуть, зрозуміла. Солідарну ми успадкували від СРСР. Тоді весь пролетаріат дружно «скидався» на Пенсійний фонд, а Фонд утримував пенсіонерів. Але співвідношення вікових категорій було принципово іншим, тому не виникало проблем з тим, щоб пятеро робітників годували одного пенсіонера. Зараз все виходить з точністю до навпаки.

 

Адже ситуація стає патовою, коли один працюючий мусить гарувати на кількох пенсіонерів – це, звичайно, деяке перебільшення, хоча коли-небудь ми можемо прийти і до такого стану речей. Зовсім інша річ – накопичувальна система: тут, примітивно кажучи, кожен грає сам за себе, відраховуючи відсоток зарплати на майбутню старість, а по виході на пенсію живе на те, що заробив і відклав в молодості. До речі, це прекрасний стимул для того, щоб покінчити з зарплатами в «конверті».

 

Слід зазначити, що в Кабміні вже працюють над новим законопроектом (його номер 2767), який декларує введення накопичувальної системи. Передбачається, що її будуть запускати в кілька етапів. З 1 січня 2016-го накопичувальний фонд запрацює для тих категорій громадян, кому менше 35 років і хто зайнятий на шкідливому виробництві. Згодом «підтягнуться» й інші майбутні пенсіонери.

 

Ініціатива вартісна, проте особисто у мене виникає важливе питання до уряду: чи врахував Кабмін, що при таких розкладах вже з 1 січня 2016-го з Пенсійного фонду в накопичувальний перекочують приблизно 3,2 мільйона громадян? Вони вийдуть з солідарної системи й перестануть платити внески. Отже, для того, щоб Пенсійному фонду хоч якось існувати, йому знадобляться нові «інєкції» з держбюджету. І це на додаток до вже існуючих.

 

Перші пенсії з накопичувальних внесків українці почнуть отримувати тільки через 25 років. А перехідний період, коли почнуть зменшуватися доходи Пенсійного фонду і, відповідно, зростатимуть видатки з бюджету, становить приблизно вдвічі довше. Тому що почнеться цей період, коли перша працююча особа внесе частину внесків не в солідарний фонд, а в накопичувальний.

 

А закінчиться він тоді, коли помре остання людина, яка отримує пенсію виключно із солідарної системи. Як не крути, а менше 50 років тут не виходить. Півстоліття держава буде змушена компенсувати витрати перехідного періоду Пенсійному фонду України.

 

Починати подібну реформу потрібно аж ніяк не тоді, коли економіка знаходиться на спаді, коли кризі кінця-краю не видно і коли інфляція пускається в галоп. Потрібно передбачити всі фінансові ризики, перш ніж братися за таку революцію.

 

Слід зважити і на те, що будуть відчувати люди, коли побачать, як знецінюються і тануть їхні заощадження в накопичувальному фонді, якщо національна валюта буде і далі девальвувати. Дуже багатьох ця обставина відверне від накопичувальної системи як такої. Сама її ідея може бути скомпрометована.

 

На тлі всіх цих проблем цілковитою дрібницею видається те, що наш Пенсійний фонд не готовий до адміністрування накопичувальної пенсійної системи технічно. Почну з найпростішого: в місцевих управліннях Фонду є проблеми з компютерною технікою та програмним забезпеченням.

 

Зрозуміло, що в це важко повірити, але це так і є. Крім того, в Україні досі немає єдиного електронного реєстру пенсіонерів. Якщо уряд поклопоче про залучення донорської допомоги, технічні проблеми можна вирішити. Якщо ні – ситуація ускладниться ще більше.

 

У нас вже є приклад непрацюючої банківської системи, за яку Гонтарєва взялася начебто і з позитивним наміром – вивести з ринку неефективні банки. Не маючи уявлення про те, як повинна працювати система в ідеалі, голова Нацбанку тільки наламала дров. Будь-які зміни мають бути системними і продуманими. Не можна сьогодні дати старт накопичувальній пенсійній системі, не маючи чим заткнути дірку в системі солідарній.

 

При всьому бажанні здобути результат тут і зараз потрібно памятати, що деякі реформи не робляться швидко і тим більше – відокремлено від інших сфер життя. Так що завдання номер один для уряду – підняти економіку. Обійти стороною це питання або якось затушувати його, «задекорувати» видимістю реформ не вийде ніяк. Подобається це Кабміну чи ні.

О чем вы думаете?

Загрузка...
Loading...

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ