Необходимость создания комитета по становлению украинской власти

Необходимость создания комитета по становлению украинской власти

ПОДЕЛИТЬСЯ
vru
Украинцы все вместе должны выращивать достойную власть

Активіст соціальних мереж, щирий патріот України ‎Євген Лук’янчук‎ цими днями написав, що ми маємо не лише плескати язиками, дзенькати перами в національному Інтернет ресурсі, забавлятися віршиками, як це дехто безтурботно робить зранку до ночі, а вночі ще з більшою енергією, а стати своєрідною опозицією владі, яка веде державу (це вже точно видно), до загибелі.

Наш новий «Титанік» на прямому курсі до корупційного айсберга. Я вже не кажу про східно-донецьку агресію московітів. Напевне, що страшніше самих навіть «Градів» те, що оприлюднивши мільйонні й мільйонні статки вкраденого, так звані високорангові посадовці, а це переважно люди протокольної зовнішності, взагалі «оборзіли» — крадуть один з перед одного нічого й нікого не боячись, бо це на верхівках владних бантин стало модним. Що ти за діяч, якщо не поцупив з мільярд доларів США у держави?

Кінця краю цьому не буде, поки нинішні крадії та розтягаї залишатимуться при владі, поки не станеться щось особливе. Що саме? Народ, приміром, учинить самосуд над гонористим бандитом… Вигребе касу клану…

Так ось, пан Євген написав, що для порятунку ситуації НЕОБХІДНО: «створити Комітет встановлення Української Влади в Україні.

Щоб до нього увійшли відомі громадські діячі, активісти, проукраїнські політологи, навіть окремі політики — але такі що не мають відношення до «рейтингових» партій.

Щоб ні в кого не було сумніву в їхній упередженості чи особистій зацікавленості.

Щоб вони мали вплив на суспільство, на ЗМІ, на політикум.

Пан Лук’янчук написав далі: «Цей Комітет міг би виробити та погодити в суспільстві українську альтернативу діючій Владі та розпочати процес її реалізації — мирним шляхом і без взаємного поборення основних політичних сил.

Через узгодження інтересів політиків та партій, що складуть цю альтернативу, через вплив на них всіма доступними засобами, із залученням громадскості.

З виходом на позачергові парламентські та президентські вибори з готовим рішенням, підтриманим більшістю населення.
Щоб не обирати знову міністрів на Майдані на слух, за списками олігархів»

Думаю, що діяти потрібно саме таким чином. Тому я й запропонував панові Євгену висунути десяток кандидатур до такого КОМІТЕТУ ВСТАНОВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ВЛАДИ (КВУВ). Саме ВСТАНОВЛЕННЯ. Тому, що Януковичі й Порошенки з Яценюками і Гройсманами, а, можливо, й правителі, які «потрудилися» ще раніше їх, знищили в рідній нашій державі все українське. Все європейське, що було. Витоптали всі паростки нового, прогресивного. З ними ще доведеться розбиратися.

Але відомо і зрозуміло однозначно: ці люди перетворили Україну в жебрацький анклав. І кожен день їхній при владі, як і нинішньої Верховної Ради, уряду, керівництва Національного банку – це злочин. Який необхідно припинити.

Пан Лук’янчук вніс на розгляд десять кандидатур, кого можна було б залучити до такого КВУВ. Ось вони:
1.Віктор Чумак.
2. Степан Хмара.
3. Віктор Шишкін.
4. Микола Коханівський.
5. Роман Безсмертний.
6. Олесь Доній.
7. Юрій Михальчишин.
8. Володимир Парасюк.
9. Олексій Мочанов.
10. Ірина Бекешкіна.

Я нікого не закликаю довірятися лише моїй точці зору, але вона така. Думаю, що мінімум три кандидатури тут — «молоко», або ж близька до цього точка потрапляння.

Перший промах – Олесь Доній. Це яловість двоюрідна безпорадності нинішнього віце-прем’єра Владислава Кириленка. Ці хлопці вже чверть століття водять козу у владі і попри неї, нічого не зробивши з того про що плещуть язиками Улюблена справа — переливати воду з пустого в порожнє.

Коли пан Доній був народним депутатом, його безпосередньо у сесійній залі ВР жорстоко побив нардеп від ПР, він із струсом мозку лежав в Феофанії. Стільки лікувався, бідняка, аж виросла довжелезна борода. І що? Він постояв за себе, він хоч словом обізвався проти кривдника? А це ж народний депутат, державний діяч!!! Чи не правда смішна бездіяльність.

Якщо людина не вміє постояти за себе, вона непридатна для громадської, керівної роботи. Пан Доній, коли вибухнув скандал з прийняттям закону про мови Ка-Ка, розхохорився, швиденько оголосив про створення організації з захисту рідномовства. Я хотів записатися. Мені відповіли. Доній сказав: «У нас є триста осіб, більше не залучати…»

Є клепка, скажіть? Думаю, що ні. І де ті триста доніївців? Який їхній внесок в боротьбу проти зросійщення України. Прокукурікав, і просидів п’ять літ під лавкою. Просигналив, і сховалися в лози. Щоправда, сам Олександр бігає по телеканалах, щось там обговорює. Хто його слухає, хто його чує, кому воно все те треба – важко скзати. Звичайне трубадурство. Саме таких, гадаю, якраз і треба обминати в КВУВ.

Друга – пані Бекешкіна. Боюсь, що окрім замірювання температури середовища мас, інша робота їй просто недоречна. Вона й без портфеля в Комітеті чесно й сумлінно (і спасибі їй за це!) виконуватиме свій відповідальний обов`язок.

Третій, кого потрібно пожурити з цього списку – Микола Коханівський. Думається, що йому з його людьми треба було б нині бути активнішими, бойовитішими. На скільки? З цього приводу треба радитись з Віктором Шишкіним, Віктором Чумаком, Юрієм Михальчишиним, і, звичайно ж, зі Степаном Хмарою. Такий букет мудрих захисників і порадників!

Четверте, і це теж важливо — пан Мочанов має неодмінно оволодіти українською. Він мудрий чоловік, має розуміти для чого це потрібне…

А чому в цьому списку немає генерала Олександра Скипальського? А Павло Жебрівський свою придатність справі довів, здається, під снарядами.

Як тут обійтися без мудрої і активної, зваженої Лариси Ніцой? Без її вмілому впливу на аудиторію, на читацькі маси. У неї виняткова підтримка в народі. Чому немає в списку Юрія Гнаткевича і Олександра Вовченка, Тараса Марусика. До речі, ці троє разом із Ларисою Ніцой, її людьми, могли б створити чудовий гуманітарний блок, який повинен просувати проект Закону «Про мову».

Головне поле битви при поваленні олігархату – запуск незалежних ЗМІ. Зі створенням насамперед ряду потужних Інтернет сайтів, бо ж якщо втечуть багатії, вони погасять свої «голубі вогники» — телеканали. А на створення нових потрібен час і величезні кошти, Поки це розв’яжеться, стече не мало води. Тому дуже оперативно належить запустити сайти незалежних інформаційних видань.

Як це зробити? Свого часу я підготував цілий ряд проектів, які 2014 року направляв в РНБОУ В. Парубію та В. Сюмар. А потім до Мінстеця. Їм усе це було до лампочки. Вони ніг не чули від важливості своїх постів. Все, як горохом об стінку.

Думаю, що в КВУВ це можна було б обновити і здійснити. Я б там взявся за таку роботу поспіль з досвідченим журналістом і письменником Володимиром Кулебою.

Розмірковуйте, пані й панове! Ніхто за нас цієї великої роботи не осилить. А коли ми не візьмемося, то залишимось взагалі без держави. Москалі, і їхні прислужники не дрімають!

О чем вы думаете?

Загрузка...
Loading...