Пропутінська Німеччина: союз сівача і орави

Пропутінська Німеччина: союз сівача і орави

ПОДЕЛИТЬСЯ
Пропутінська Німеччина: союз сівача і орави

Традицію використовувати задля досягнення мети так звану «м’яку силу» інших держав Росія успадкувала від СРСР. За радянського періоду soft power`ом Кремля були «дружні» (читай: комуністичні) партії близького і далекого зарубіжжя, що паразитували на безрозмірній касі КПРС. «Свій до свого по своє» – цей принцип був незмінний десятиліттями, варіювали тільки нюанси. Путін надав нового звучання зв’язкам із ідеологічними партнерами – найбільш активними підспівувачами Москви наразі є ультраправі об’єднання на теренах східної та західної Європи.

 

Вони мають мрію

 

Втім, розбіжності між європейськими правими та лівими силами для Путіна несуттєві. І ті, і ті є зброєю Кремля у боротьбі з «фашизмом» та «антисемітизмом», чи то пак із цінностями ЄС та НАТО. Недарма міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров нещодавно заявив, що ЄС через зростання расизму повинен розібратися з цим питанням в країнах-членах союзу. Кремлівський чиновник назвав точку, в яку битимуть путінські посіпаки, вмотивовуючи свої вуличні безчинства або політичні скандали.

 

Підгодовування та заохочення Москвою радикалів всіх ґатунків почалося давно і принесло свої плоди – лідера РФ обожнюють на екстремістських теренах Європи. Партії правого спектру – від французького «Національного фронту» до угорського «Йоббіка» – виступають на боці Путіна. Той платить їм взаємністю, конвертованою у тверду валюту. З часів підписання пакту Молотова-Ріббентропа Путін вперше поєднав неорадянську та крайню націоналістичну ідеологію для боротьби з ненависними йому організмами – Європою та Америкою. Для себе при цьому він залишив роль захисника «християнської Європи» від поширення західної аморальності.

 

Альянс Путіна та європейських правих виник не випадково. Путінська політика завоювань в імя «воззєднання російських земель» лягла на добре підготовлений ґрунт дугінського неоєвразійства. А доктрина Дугіна, скомпільована з усього, що говорилось протягом ХХ століття, своєю чергою перегукується з підґрунтям Веймарської республіки – це якщо говорити конкретно про Німеччину. Представники республіки мріяли про союз між німецьким націоналізмом і більшовизмом, який вони інтерпретували як народний рух проти західного лібералізму.

 

Путін дає можливість німецьким правим бодай частково здійснити свою мрію. Або уявити, що вони її здійснюють. Комбінація з відтвореного радянського культу та «народного» націоналізму імітує союз правих та лівих сил проти «гнилого» Заходу. Після тривалого часу перебування на узбіччі політичного життя західноєвропейським правим радикалам випадає шанс ренаціоналізувати Європу. У цей поїзд вирішила застрибнути і Націонал-демократична партія Німеччини (автентична абревіатура – NPD).

 

Оскаржена Меркель

 

Позиція Націонал-демократичної партії Німеччини щодо взаємин з пострадянським простором чітка і прозора: партія виступає проти членства України в ЄС і тим більше в НАТО. Мотивація полягає у тому, що «духовне і національне відродження Європи можливе тільки на основі сильного російсько-німецького партнерства». Відтак зрозуміло, на чиєму боці є представники НДПН – з їхніх вуст не сходить риторика щодо «злочинців незаконного українського уряду» і «спрямованої на ескалацію напруги стратегії Заходу». НДПН намагається якомога активніше використовувати поширений в Німеччині страх війни.

 

До подій в Україні націонал-демократи Німеччини палко підтримували путінську політику щодо Південної Осетії.  Взагалі випадки прогинання НДПН під Москву були і залишаються непоодинокими: у 2007-му під час саміту «великої вісімки», що проходив у німецькому місті Хайлігендамм, тодішній голова фракції НДПН Удо Пасторс звернувся до Путіна зі скаргою на канцлера ФРН Ангелу Меркель – вона, мовляв, порушує права опозиції, позбавляючи її можливості друкувати пресу та користуватися банківськими рахунками.

 

З рахунками у НДПН і справді біда: вони анульовані в банках Німеччини. «Відомство з охорони конституції ФРН» давно придивляється до цієї партії, вважаючи її неонацистською та такою, що може вважатися наступницею гітлерівської Націонал-соціалістичної німецької робочої партії. Міністр внутрішніх справ Німеччини обіцяє почати процедуру її юридичної заборони; до всіх вище названих неприємностей додається ще й програш НДПН на виборах-2013 до німецького бундестагу.

 

Та головна проблема, від якої потерпають політичні маргінали, це катастрофічна нестача коштів. Переобрання у 2011-му лідером НДПН Хольгера Апфеля не наповнило партійну касу. Герр Апфель не зумів переконати Путіна у тому, що націонал-демократи – саме та політична сила, котра заслуговує на першочергові фінансові вливання. Можливо, останні санкції щодо РФ зробили її очільника більш заощадливим – Росія визначилася із тим, хто буде її soft power у Німеччині. І це – не НДПН.

 

Золото партії

 

Важко сказати, чим керувався Путін, обираючи між двома партіями, що віддано засвідчували йому свою лояльність. Але у виграші опинилася «Альтернатива для Німеччини» (AfD) – зовсім свіже об’єднання, котрому на початку 2015-го виповнилося всього лише два роки. Будучи партією євроскептиків та консерваторів, «Альтернатива» вміє правильніше та ефективніше себе подати – саме в цьому, ймовірно, й полягає секрет її успіху.

 

За «Альтернативою для Німеччини» все таки не тягнеться шлейф неонацизму. І хоча Росія давно втратила нюх на подібні речі, «чиста» аура партії є її додатковим бонусом. До того ж, «Альтернатива» позиціонує себе як клуб інтелектуалів, чиє покликання – не зігувати, а аргументовано та послідовно обробляти мізки виборця на предмет неприйняття Євросоюзу.

 

Наголос «Альтернатива» робить на економічній складовій: присутні в її лавах журналісти та підприємці популярно розтлумачують обивателю, яких збитків зазнає Німеччина, перебуваючи у Єврозоні. Вони вправно маніпулюють фактами та акцентують на тому, що, субсидуючи менш удатні країни ЄС, Берлін доводить себе до банкрутства. Спікерів «Альтернативи» з їх дохідливою риторикою називають націоналістами-популістами, однак носіям цього ярлика байдуже до того, ким їх вважають опоненти.

 

Останні, до речі, звернули уваги на спритних дебютантів. Деякі представники коаліції Ангели Меркель висловлюють занепокоєння активністю «Альтернативи для Німеччини». І побоюються, що суперники можуть перетягнути на себе голоси консервативних виборців, а відтак вже подумують про можливу виборчу спілку Християнсько-демократичного союзу (який очолює Меркель) з лівоцентристами Соціал-демократичної партії.

 

Проте який інтерес представляє «Альтернатива для Німеччини» для Путіна? Вона виступає проти розширення санкцій щодо Росії, а відтак може вважатися «своєю» політсилою в оточенні російського лідера. До того ж, партія має певний потенціал, і, правильно розігруючи свій бренд та основні виборчі тези, може навернути до себе як електорат, так і нових союзників. Це грає на руку Путіну, котрий гуртує біля себе всі антидемократичні сили Заходу.

 

Щоденне німецьке видання «Більд» вважає, що європейські популісти – одне з останніх зацікавлень Владіміра Путіна. Ініціатива об’єднати їх всіх в одну мережу походить особисто від президента РФ, а безпосереднім втіленням ідеї займається російська розвідка. Існування проекту підтверджується в секретному документі (до якого вдалося отримати доступ «Більд») під назвою «Путін – лідер міжнародного консерватизму».

 

Немає нічого нового під сонцем: основним методом впливу на консерваторів та популістів стають гроші. Тож недарма «Альтернатива для Німеччини» протягом останніх місяців змогла поповнила свої фонди, продаючи золото через Інтернет. Згідно з німецьким законодавством, політична партія отримує фінансування від держави – причому чим більшою є її власна казна, тим більші й державні «субсидії», адже Німеччина дотує 38 центами кожен євро, пожертвуваний політикам виборцями.

 

Як повідомляють німецькі джерела зі сфери фінансів, всього лише за 11 днів «Альтернатива для Німеччини» продала золотих злитків і монет загальною вартістю 1,6 млн. євро, причому за завищеними цінами. «Більд» вважає, що в ситуації з солідною націнкою не обійшлося без російських друзів. Газета, щоправда, не уточнює, яку саме роль вони зіграли: надали партії дешеве золото для продажу за вищими цінами або навпаки, купували дороге золото, тим самим побічно фінансуючи партію.

 

Про вірність васалів

 

Загалом методи Путіна нагадують ті принципи (а точніше – безпринципність), на яких будується виборча кампанія в Україні. Тільки «засіває» цей кандидат у світові гегемони не гречкою та продуктовими наборами, а золотом. На запах золота збігаються ті, кого начебто й не зараховували до путінської спілки. Так, лідерка німецької Лівої партії Катя Кіппінг нещодавно заявила, що ЄС повинен взяти на себе провідну роль та звільнитися «від вірності васала» по відношенню до США. Антиамериканізми у спічах європейських політиків – це те, що тішить слух Путіна, проте чи зацікавиться він саме фрау Катею – покаже час.

 

Зрозуміло, що обожнювання Путіна європейськими правими мало що говорить про самого Путіна. Куди більше воно говорить про те, який експортний образ Росії може успішно продаватися на Заході в маргінальному політичному середовищі. Любов до Путіна європейських радикалів – це любов до вигаданого ними ж образу Путіна. Популістського лідера, який кидає виклик Америці, ігнорує прийняті на Заході правила гри та веде розмову з європейськими лідерами з позиції сили. Від всього цього карликові європейські політики впадають в побожний жах та екстаз. І принагідно тішать себе думкою, що саме їх великий Путін побачить, запам’ятає та відведе за руку на політичний Олімп.

 

Такою є загальна ситуація з пропутінською обсесією на Заході. Специфіка ж німецького божевілля – у, слава богу, ще не надто запущеній хворобі. Сили, які вирішили орієнтуватись на Росію, є слабкими. Одні (як Національно-демократична партія Німеччини) – в силу невиразної підтримки їх електоратом. Інші (як «Альтернатива для Німеччини») – в силу «пелюшкового» періоду свого розвитку. На жаль, в останньому випадку є простір для росту, котрий може бути використаний на шкоду європейським цінностям.

О чем вы думаете?

Загрузка...
Loading...

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ