А тепер не дивись. Наступний крок Саакашвілі

А тепер не дивись. Наступний крок Саакашвілі

ПОДІЛИТИСЯ
Постфактум аналізувати причини, які спонукали президента позбавити громадянства Саакашвілі, особливого сенсу вже немає
Постфактум аналізувати причини, які спонукали президента позбавити громадянства Саакашвілі, особливого сенсу вже немає

Феєричний прорив Михайла Саакашвілі через кордон болісно вдарив по репутації Банковою і особливо за Петра Порошенка. Наслідки, безумовно, будуть тепер для обох, але куди важливіше, які наслідки очікуються для всієї країни.

Постфактум аналізувати причини, які спонукали президента позбавити громадянства Саакашвілі, особливого сенсу вже немає. Експертне середовище, за винятком колоритних персонажів на кшталт Тараса Березовця або Павла Нусса, однозначно зазначила, що Порошенко припустився помилки. Він позбавив громадянства не просто людини, яка не може навіть балотуватися в парламент України (не кажучи вже про президентському кріслі), але партія Саакашвілі за всіма раніше проведеними соціологічними замірами не потрапляла в Раду. Так, Саакашвілі любитель переходити на особистості. Для нього це норма. Але саме така поведінка не продається в Україні виборцям, про що і говорили соціологічні опитування. Вірніше, не продавалися раніше.

Однак, допустивши одну репутаційну помилку з дуже спірним позбавленням громадянства Саакашвілі, українські влади 10 вересня все максимально посилили, довівши ситуацію до максимального абсурду. Замість того, щоб впустити Саакашвілі за чинним законом і забалакати справу в суді, знизивши градус інформаційної напруженості, Банкова влаштувала квест-епопею, за результатами якої Саакашвілі потрапив в Україну майже також, як Ленін у 1917-му в Петроград. Символічно, що між двома подіями минуло 100 років. А наслідки для України можуть виявитися такими ж фатальними.

Предмайданная атмосфера

Президентство Порошенко ідеальним точно назвати не можна. Це президентство не можна назвати навіть троечно-задовільним. Все – від кадрової політики до галузевого реформування йде до біса. По суті, немає жодної сфери, в якій можна було б відзначити якісь успіхи команди Порошенка. Навіть отримання безвиза – це аванс-подарунок зовнішніх гравців, але точно не заслуга українського керівництва.

Але саме зовнішні чинники – уповільнена війна на сході і вимушене геополітичне заступництво Заходу над Україною, дозволяють Порошенко вести себе саме так, як він і веде. Крім того, Петро Олексійович – блискучий майстер в плані руйнування чужих репутацій. Яценюк, Садової, тепер Гройсман… І навіть там, де розбити опонента з кондачка було складно, як з Юлією Тимошенко, Банкова могла регулювати рівень публічної активності, а значить, і динаміку росту рейтингу.

Все це дозволяло Порошенко дивитися з дуже обережним оптимізмом в 2019 рік. Про що він, до речі, достатньо прозоро заявив у четвер під час свого щорічного послання Верховній Раді. «Скорочення президентських повноважень не буде і на другий термін йду я». Не дослівно, але суть вірна. Принаймні, електоральний розрив від тієї ж Юлії Тимошенко становив кілька відсотків, що за рахунок адмінресурсу цілком можна було нівелювати. Більш того, в самому оточенні Порошенка активно обговорювалося останній місяць «ідеальний кандидат» на другий термін. Розглядалися кандидатури Ляшко, Рабиновича і Бойко. Як знімати Юлю, ще придумано не було, але загальний стратегічний напрямок думки працювало саме в цьому векторі.

І ось трапляється на кордоні «оказія Саакашвілі». Як стався прорив – всі бачили і знають. Але цікавий у цьому випадку навіть не сам процес, скільки фон. А він – виключно майданний зразка 2013 року. Тютелька в тютельку. З одного боку – розлючений натовп, яку дратує цілком предметна несправедливість. Тільки в тринадцятому це було побиття людей на площі, а в сімнадцятому – безапеляційне позбавлення громадянства з подальшим перешкодою можливості довести свою правоту. «Слава Україні», синьо-жовті прапори – це все теж в натовпі.

А навпроти натовпу – шеренга силовиків. Останні, до речі, при зовсім невеликому натиску натовпу навіть не пручалися. Позначається пам’ять про зливі «Беркута», рядових бійців якого за підсумком другого Майдану зробили крайніми. На це особливо слід звернути увагу Петру Олексійовичу. Силовики, за винятком особливо щільних генералів, рвати філейні частини за владу більше не будуть. Відповідати адже потім, у разі зміни влади, знову їм. Тому, менше зло бути зараз звільненим, ніж завтра сісти за ґрати.

Майбутні комбінації

Головне, що зараз зробив Саакшвілі своїм проривом через кордон – він репутаційно десакрализировал силову непорушність Порошенко. Да, прорив був не в тому місці, де спочатку зібралася масовка від Банкової у вигляді підрозділів нацгвардії, прикордонників і титушек. Але ж і масовка Саакашвілі також в точці прориву не була в повному зборі. А це означає, що в непідготовленому місці силова вертикаль Банковій вже не працює.

Друге важливе досягнення Саакашвілі – він окреслив навколо себе пул «справжньої» прозахідної опозиції. Тимошенко, Гриценко, Садової, Наливайченко і «єврооптимісти» – саме така конфігурація буде протистояти Порошенко на найближчих виборах. Враховуючи, що президент за три з половиною роки так і не зробив жодного жесту-спроби хоч якось налагодити діалог з виборцем південно-сходу, бійка тепер буде йти виключно за майданний електорат. Але у майданної опозиції тепер є символ боротьби – незаслужено ображений Саакашвілі і сенс боротьби – перезавантаження влади через проведення дострокових парламентських виборів. А Порошенко тепер виступає з тими ж гаслами, що і Янукович у 2013 – «хлопці, не розгойдуйте човен української державності».

Парадоксально, але навіть з таким фоново-ідейним запасом і революційною обстановкою, опозиція Порошенко цілком собі може своєю пасивністю і незграбністю забалакати весь цей процес і спустити його на гальмах. Але тут на допомогу Тимошенко і Саакашвілі обов’язково прийде безпрецедентно мудре оточення Порошенко, яке з набору самих поганих рішень придумає нове, яке буде ще гірше всіх інших. Вже зараз влада анонсували порушення кримінальної справи проти Саакашвілі про незаконному перетині кордону. Для довідки, це суто адміністративне порушення. Але генпрокурор Луценко вже заявив про максимальною мірою покарання в «два роки».

Якщо Саакашвілі зараз спробують закрити – це буде варіант з Тимошенко в Качанівській колонії. Один в один. Якщо Саакашвілі вивезуть за межі України – це буде роздмухування скандалу до міжнародного рівня. Навіть грузини просять Київ не передавати його їм. Так, розшукують. Але це така рольова гра. Робити «в’язня совісті» в Тбілісі Саакашвілі точно не хочуть. А от Порошенко може на це піти. Чим зажене себе в ще більш безвихідну ситуацію.

P. S. Найбільше, за що повинен Петро Олексійович зараз переживати – це за особисту безпеку свого колишнього товариша Михайла Николозовича. Якщо з Саакашвілі що-небудь станеться недобре, повісити це на Путіна буде дуже складно. Антон Геращенко, звичайно ж, «руку Кремля» у такому випадку знайде за 15 хвилин, але тут питання, як у цьому переконати майданний ” електорат, який зараз стрімко перетікає до Юлії Тимошенко.

Ігор Лесев, “Інформат”

О чем вы думаете?

Загрузка...
Loading...