Отдых на море

Фактор незалежності і крихке майбутнє України

Фактор незалежності і крихке майбутнє України

ПОДІЛИТИСЯ
Події на Донбасі і в Криму є прямим наслідком і логічним ходом течії цієї самої деградації
Події на Донбасі і в Криму є прямим наслідком і логічним ходом течії цієї самої деградації

Розмірковуючи на тему революційних подій столітньої давності та їх безпосереднього впливу на Україну, приходиш до однозначного висновку — занадто багато критичних факторів зійшлися воєдино і призвели до здавалася не реальної навіть для «вождів пролетаріату», практичної реалізації утопічних ідей побудови комунізму.

У ході подальшого глобального соціального експерименту зі всіма його позитивними, але частіше негативними моментами, було фактично сформовано нинішнє обличчя України. У результаті провалу ідей світового світлого майбутнього нам була, буквально, подарована довгоочікувана незалежність. Була Україна готова до такого подарунку, знала, як їм розпорядиться і що з цією радістю робити? На жаль немає. На відміну від тієї ж Прибалтики чи Польщі ми не змогли прагматично скористатися перевагами і плюсами т. н. «совка», правильно перебудуватися і в глобальному плані з 1991 року Україна плавно деградує, паразитуючи на уламках ненависного «совкового» спадщини.

Події на Донбасі і в Криму є прямим наслідком і логічним ходом течії цієї самої деградації. Наше суспільство віддає перевагу традиційно звинувачувати у всьому зовнішні сили, в даному випадку — горезвісний «мордор» і складати у себе в головах хибно-трагічну картину квітучої «Неньки України» на яку віроломно напали злі москалі, геть забуваючи про те, що основною причиною є не їх зрадлива сила, а непроглядна слабкість і немічність України як окремої і незалежної держави. Те, що Росія є, була і буде завжди, є головним ворогом української держави, зрозуміло апріорі і наша слабкість завжди буде для уявних «великоросов» сигналом до дії.

Складно визнати, що основна проблема полягає в нас самих, а не в зовнішніх силах і які-небудь 300-400 років тому від незалежності української держави вже давно б і сліду не залишилося. З усього зазначеного виникає логічне питання — а чи потрібна Україні незалежність? Що змінилося за 26 років?

В переважній більшості, індивіди і соціальні групи в українському соціумі гнітюче успішні в соціальному канібалізм, люди з ненавистю поїдають один одного, грабують, ненавидять, зневажають. Національною ідеєю суспільства від депутата до двірника стало урвати все що погано або добре лежить, а після — хоч потоп. Як казав класик українського походження — «розруха не в клозетах, а в головах».

Тому нам усім потрібно усвідомити прості істини необхідні для зміни і формування нової интерсубъективной суспільного порядку:

1. До нашої країни і кожного з нас, як у глобальному, так і в індивідуальному плані, ні в кого немає справи, нам ніхто і нічого не винен і просто так нічого не дасть.

2. Все, що відбувається навколо нас — це в першу чергу наших рук справа, і ми є основна причина всіх успіхів і невдач.

3. Тільки ми самі відповідаємо за наслідки своїх дій або бездіяльності, і тільки ми самі є причиною сформованих результатів.

4. Будь-яке категоричне судження у багатополярному і неоднорідному українському суспільстві веде виключно до роздробленості, а , значить, слабкості і програшу.

5. Майбутнє України не може бути побудовано виключно на ідеї консолідації і максимальної гнучкості у всіх спірних питаннях.

Якщо ми обрали і нам потрібна Незалежність, то значить, ми всі відповідальні за те, що відбувається і відбуватиметься в незалежній Україні.

«…Якщо людина змінить свої переконання, на интерсубъективном це не позначиться. Але якщо більшість людей, складових цю «мережа», помре або змінить свої уявлення, то интерсубъективное явище мутує або зникне.»

Юваль Ної Харарі «Sapiens»

Олексій Нікітін, “Хвиля”

О чем вы думаете?

Загрузка...
Loading...