Імітатори

Імітатори

ПОДІЛИТИСЯ
25 травня 2014 року в першому турі президентом України був обраний Петро Порошенко
25 травня 2014 року в першому турі президентом України був обраний Петро Порошенко

Йде четвертий рік після звершення в Україні «Революції гідності». Формальним приводом, сподвигнувшим народ на вуличні протести, стало призупинення урядом України підписання угоди про асоціацію з Європейським Союзом. У реальності більшість українських громадян просто бажало створення нормальних умов для життя у своїй країні. Хотіли жити по-європейськи. Люди втомилися від корумпованості чиновників, від нахабних поборів і розпилу бюджету правлячими елітами. Вони кров’ю відстоювали своє право не бути більше мовчазними рабами в своїй країні.

25 травня 2014 року в першому турі президентом України був обраний Петро Порошенко. Вперше за останні 20 років на загальнонаціональних українських виборах було отримано результат, який не фіксував традиційного розколу між результатами голосування по лінії захід-центр проти півдня-сходу. По всій Україні, включаючи Донецьку та Луганську області, на першому місці був Петро Порошенко. Великі надії на зміни до кращого покладав народ України на нову владу. Що ж в результаті, через три роки?

По всій Україні, включаючи Донецьку та Луганську області, на першому місці був Петро Порошенко

Президент Петро Порошенко обіцяв швидко зупинити війну і повернути втрачені території. Дорогою ціною, кров’ю, пролитою десятками тисяч захисників України, вдалося зупинити російські окупаційні війська на Сході країни. Під окупацією опинилися на території Криму і частина Донбасу. Була заслуга Верховного головнокомандувача і призначених їм генералів в тому, що агресор б зупинено? Це з часом вирішить український народ. Війна ще не закінчилася, кожен день вона приносить смерть і руйнування на Сході країни.

Винні у кривавих подіях, що відбулися на Майдані в період з 30 листопада 2013 року по 20 лютого 2014 року в більшості своїй або не знайдені, або досі не засуджені, або, по суті, відбулися легким переляком, отримавши незначні покарання. Три з гаком роки влада зобов’язується покарати винних, а «віз і нині там», де він був 21 лютого 2014 року. Фактично ми спостерігаємо нічим не прикритий саботаж «реформованих» правоохоронних органів.

Нова постреволюційна українська влада в 2014 році отримала від народу величезний кредит довіри на дострокових президентських і парламентських виборах. Народ чекав реформ, однак влада обмежилася лише «косметичним ремонтом».

Перейменували міліцію в поліцію, а суть, низький професійний рівень залишився незмінним. Ключова судова реформа, що дозволяє створити професійний, некорумпований і незалежний суд в Україні, не проведена. Недореформированы залишилися прокуратура та інші органи державної влади. Економічні суб’єкти в країні продовжують значною мірою залежати від корумпованих дій державних чиновників.

Кожен день в новинах оголошуються затримання на “гарячому” корумпованих чиновників, представників місцевої влади, суддів, працівників прокуратури, міліції, армії. Але реально до суду доходить дуже маленька кількість «нечистих на руку» чиновників і лічені одиниці з тих, що почули вирок отримують хоч і невеликий, але реальний термін.

Реально до суду доходить дуже маленька кількість «нечистих на руку» чиновників

Не раз народ України став свідком шоу-компаній по затриманню корумпованих порушників закону. Де їх тільки не заарештовували, і на засіданнях уряду, і в коридорах Генеральної прокуратури, в міністерствах та установах. Проводилися грандіозні спецоперації з численними арештами, зокрема, представників «бурштинової» мафії.

А не далі як 24 травня відбулася безпрецедентна акція українських правоохоронців, мала прямо-таки епічний розмах. Протягом одного дня було проведено 454 обшуку в 15 областях України. Було задіяно близько 1700 людей з Національної поліції, понад 500 військових прокурорів, затримали кілька десятків осіб, колишніх при Януковичі керівниками податкового відомства. Вертольотами зі всієї країни їх доставляли в Київ. І що? Результат прогнозований – нереформований «найгуманніший» суд Печерського району міста Києва виніс свій вердикт – відпустити всіх, кого під заставу, кого під особисті зобов’язання. Черговий гучний пшик.

Розслідування резонансного вбивства відомого в Білорусі, в Росії і в Україні журналіста Павла Шеремета, швидше за все остаточно зайшло в глухий кут. Робота журналістів, які розслідували вбивство свого колеги, виявилася набагато ефективніше і продуктивніше, ніж наділених незіставними повноваженнями і можливостями слідчих. Спецслужби України, після виходу журналістського розслідування вбивства Шеремета, знаходяться в деякій розгубленості. І всіляко намагаються перекласти всю відповідальність один на одного. СБУ посилається на те, що слідство веде Нацполиция, а ті в свою чергу кажуть, що Служба безпеки спочатку повинна була вести цю справу.

Невтішний підсумок роботи після трирічного президентства Петра Порошенка. Але треба визнати, є і позитивні моменти. Наприклад, нарешті з 11 червня запрацює довгоочікуваний для народу України безвізовий режим з Європейськими країнами. Європа для простих громадян стане більш відкрита і доступна.

Правда, оголосивши довгоочікуваний «безвиз», під шумок, президент України спробував обмежити українців в їх спілкуванні на популярних соціальних майданчиках в інтернеті, які мають російське походження. Але це зроблено виключно для безпеки громадян з метою відволікти їх від «згубного» впливу російських спецслужб і нав’язаної пропаганди. І, як ви вже зрозуміли, після двох тижнів заборони результат приблизної такий же, як і в боротьбі з корупцією.

Хоча деякі дослідні компанії запевняють, що охоплення аудиторії потрапили під заборону компаніями після 22 травня впав майже в 2.5 рази, приводять у підтвердження красиві графіки. Але я вирішив перевірити, чи це так, пішов емпіричним шляхом. 28 травня, в неділю, переглянув відвідуваність облікових записів «Вконтакте», що мають прив’язку до України. В основній своїй масі їх власники молоді люди до 30 років, а це основна вікова категорія українських користувачів цієї мережі. З переглянутих мною 498 акаунтів переважна більшість, 367 осіб, як ходило в цю соціальну мережу, так і ходить далі.

Існує маса способів обійти накладена заборона. 68 акаунтів виявилися швидше з категорії маловикористовуваних, їх власники не відвідували свою сторінку до 1 травня цього року, а значна частина взагалі не заходила в цьому році. І тільки 63 користувача відвідали свій аккаунт в період з 1 травня до 22 травня і більше там не з’являлися, у всякому разі, поки. З цих 63 приблизно третину були там ще до звістки про підписання гучного указу президента. Отже, формально ми маємо: 430 активних користувачів в контакті після 22 травня не входили на свої сторінки 63 людини, т. е. близько 15%, а решта 85% після забороняє указу як використовували цей сервіс для спілкування, оскільки використовують його далі.

Не отримавши очікуваного результату, не наводячи переконливих аргументів на користь необхідності відмови від полюбилася інтернет майданчики, ньюсмейкери, які просували і ратували за необхідність цієї заборони не знайшли нічого краще, як використовувати приниження, образа і залякування користувачів даних мереж. А це мільйони людей, і звичайно, не всі вони є «ватниками». На додачу до всіх мінусів даного заборони отримуємо ще один – додатковий розкол в суспільстві країни, що піддається зовнішньої воєнної експансії більш сильної держави.

Три роки в умовах війни петляти і вибудовувати ігрові конструкції з державою-агресором, західними партнерами і кредиторами, своїм народом і досвідченими українськими олігархами, корумпованими чиновниками і політиками не кожен зможе. Три роки отримувати прибуток імітуючи реформи та боротьбу з корупцією може тільки виключно талановитий чоловік, яким, безумовно, є Петро Олексійович Порошенко. Але що ж буде на фініші гігантського слалому? До чого прийде Україна? Три роки втрачених можливостей. Годинник цокає.

Олександр Цинкевіч, “Інформат”

О чем вы думаете?

Загрузка...
Loading...