Йшов четвертий рік війни…

Йшов четвертий рік війни…

ПОДІЛИТИСЯ
Справжній інформаційний вибух зробив ніхто інший, як президент України Петро Порошенко
Справжній інформаційний вибух зробив ніхто інший, як президент України Петро Порошенко

15 травня несподівано для всіх інформаційний простір України добряче струсонуло. Справжній інформаційний вибух зробив ніхто інший, як президент України Петро Порошенко. Своїм скандальним указом він ввів у дію рішення Ради національної безпеки і оборони (РНБО) про введення санкцій проти 468 юридичних осіб та 1228 фізичних осіб.

Основний резонанс викликало те, що в перелік потрапили під обмеження структур потрапили відомі інтернет-ресурси, що входять в топ-25 найпопулярніших сайтів в Україні. Це соціальна мережа №1 в країні «Вконтакте» (3 місце, з охопленням аудиторії 78,3% інформації за квітень 2017 року), поштовий сервіс mail.ru (4 місце – 62,3%), компанія Яндекс (5 місце – 62,3%), соціальна мережа «Однокласники» (9 місце – 46,9%), КиноПоиск (25 місце – 17,9%).

Поряд з популярними інтернет-ресурсами під заборону потрапили відомі компанії «ДокторВеб», «Лабораторія Касперського» і 1С, продуктом останньої користуються близько 300000 компаній в Україні.

На думку державного секретаря Миниформполитики Артема Біденка, ці заходи вжито виключно в якості турботи про безпеку країни і вирішують завдання з проблематики територіальної цілісності та соціального захисту України.

Чи Так це насправді? Безумовно, російська пропаганда використовує соціальні мережі та інформаційні сайти для своїх маніпулятивних технологій, просуваючи певний контент, такий, що завдає шкоди українській державі в неоголошеній війні. Але зараз не весна 2014 року, то, що було виправдано три роки тому, зараз, м’яко кажучи, викликає у людей здивування, роздратування і відторгнення, зараз ситуація дещо інша.

“Російська пропаганда використовує соціальні мережі та інформаційні сайти для своїх маніпулятивних технологій”

Використовуються й інші сумнівні і непродумані аргументи, наприклад, що відомості, розміщені в російських соціальних мережах загрожують особистої безпеки громадян, спецслужби можуть отримати інформацію, яку використовують у своїх корисливих цілях, у тому числі і для вербування агентів. Треба визнати, що така ймовірність існує, але для досить вузької специфічної категорії (військові, співробітники спецслужб, держчиновники і т. д.), а більшість українських користувачів цих ресурсів не вважають, що вони представляють інтерес для спецслужб сусідньої агресивної країни. Є ще економічна складова цих аргументів, про нібито нанесення економічного збитку країни-агресора, що теж вельми сумнівна теза, яку можна буде згодом перевірити.

На тлі аморфності чиновників, їх корумпованості та низького професійного рівня, чи отримає Україна декларований ефект від такого роду санкцій, покаже час. Плюси від оголошених заборон вельми сумнівні, а ось мінуси вже досить очевидні.

По-перше, це серйозні іміджеві втрати. Ввівши заборону на популярні в країні сайти, президент України фактично підписав «акт про капітуляцію» і визнав цілковиту поразку в інформаційній війні з Російською Федерацією. Влада показала свою нездатність до організації та проведення ефективної контрпропаганди. Заборонами перемогти неможливо.

По-друге, ввівши заборону, державні чиновники не потрудилися придумати для своїх громадян переконливе пояснення навіщо це необхідно, з обов’язковою публічною дискусією, з наведенням аргументів, статистичних викладок і прикладів. Що, безумовно, викличе у значного числа населення нерозуміння і роздратування, зі всіма витікаючими електоральними наслідками.

по-третє, влада абсолютно не готові переконливо і аргументовано пояснити свої заборонні дії щодо інформаційних ресурсів своїм західним партнерам і їх представникам громадянського суспільства, які шанують традиції свободи слова. Не минуло і доби, а з тієї сторони вже лунали заклики припинити наступ на вільний доступ до отримання інформації.

В-четвертих, ще ніде, ні в одній країні світу, за винятком технологічно відсталою тоталітарної Північної Кореї, обмежувальна політика на популярні інформаційні та соціальні інтернет-ресурси не приводила до успіху. На сьогоднішній день, за наявності різноманітних програм, в Україні неможливо повністю перекрити доступ до піддаються блокування інтернет-сайтів. Наприклад, найпопулярніша соціальна мережа в Україні «Вконтакте» максимально охоплює молодіжний сегмент. Не встигли висохнути чорнило на президентському указі, ще не зійшла з обличчя маска подиву і розгубленості від такої несподіваної звістки у менеджерів заборонених інтернет-ресурсів, ще не закінчилися заняття у школярів, а між ними в «приваті» і в закритих молодіжних групах популярних месенджерів вже відбулося обговорення цієї новини. Темою якого, як ви вже напевно здогадалися, було вироблення найбільш ефективного способу подолання цієї заборони. Спритні нині діти, я б сказав не по роках розвинені і дуже технологічні. Вони швидко зорієнтувалися і знайшли масу всіляких простих рішень.

В-п’ятих, заборонений плід завжди солодкий. Замість бажаного обмежувального ефекту влада може отримати зворотний результат. До того ж, на тлі падіння довіри до влади може різко зрости довіра до інформації, розміщеної на заборонених цією владою ресурсах.

В-шостих, непродуманість інструментарію реалізації цієї задумки, так само як і невиконання громадянами заборони, саботаж і відсутність технічної можливості виконання даної директиви в черговий раз продемонструє нікчемність політичної влади в Україні і остаточно підірве її авторитет.

В-сьомих, призведе до суттєвих економічних втрат певного контингенту українських громадян здійснюють господарську діяльність з потрапили під заборону організаціями і компаніями. Що на тлі невиразної, корумпованої і непрофесійної фінансово-економічної політики державних менеджерів викличе додаткові негативні емоції у громадян України.

Таке відчуття, що ризики пов’язані з реалізацією цього указу у владних кабінетах ніхто не прораховував. Аргументи ньюсмейкерів, які борються за правильність і потрібність цього указу досить слабкі і не переконливі. А в разі постановки незручного питання або озвучування альтернативної думки, развенчивающего той чи інший постулат, думка опонента або ігнорується, або його звинувачують мало не в зраді і зраді.

Вищеперелічене практично лежить на поверхні. Що ж ще може стояти за цим резонансним указом Петра Порошенка, крім підкресленого непрофесіоналізму українських чиновників?

Перше. На тлі погіршення економічних показників країни, зменшення прибутковості економічних суб’єктів можливий черговий переділ ринку, прихований під «димовою завісою» удаваного патріотизму і турботи про благополуччя держави і громадян.

Друге. Станеться зачистка популярних інформаційних ресурсів напередодні можливих восени позачергових парламентсько-президентських виборів в Україні.

Третє. Всі ці заборони швидше носять пропагандистський і популістський характер, змістом яких є відволікання уваги населення від існуючих реальних проблем.

При ситуації, що склалася в Україні потрібно не генерувати заборони, а створювати такі умови для життя своїх громадян, щоб ніяка пропаганда через «поребрика» не могла б на них впливати. Інакше складається враження, що наростаючий пожежа дехто збирається гасити бензином.

Олександр Цинкевіч, “Інформат”

О чем вы думаете?

Загрузка...
Loading...