Різки для Гройсмана…

Різки для Гройсмана…

ПОДІЛИТИСЯ
Що неправильно у Володимира Борисовича?
Що неправильно у Володимира Борисовича?

Михайло Подоляк.

Явно постановочне і ретельно зрежисоване затримання заступника кабмінівського протоколу і за сумісництвом прем’єрського помічника Єжова – такий собі витончений завершальний акорд, який ставить крапку в сильно роздутому марнославстві прем’єра і грубо повертає його в покладене місце. Місце “при ком/те великому”. А всі ці дорогі размещальческие “казки” про крутий самостійноїності Гройсмана і його електоральної перспективності можна залишити для обговорення аккуратненьким вінницьким бабусям). Зрозуміло, що Єжов – такий собі класичний фанфарончик, який вирішив пограти в провінційну бондіану. Задешево. За инфантильному.

Тільки уявіть собі його пухкенькі губи, якими він сам себе ошукує до агента 007). Які там серйозні сливи? Тим не менш, репутаційно це робить Гройсмана вічним заручником простий образливою конструкції – наївний прем’єр з особистим шпигуном за спиною). А всі наступні виправдувальні слова самого прем’єра про те, що “Єжов не мав доступу до державної таємниці” та що його довго “вели” контррозвідники, тільки доповнюють карикатурність його образу). З тієї простої причини, що по/перше, навіщо доступ, якщо ви самі – як записні провінціали – любите базікати і надувати щоки, доводячи навіть двірникам свою крутість і доступ до совсекретным даними. А по/друге, “хто взагалі в будинку на Грушевського господар?”) Якщо самого прем’єра юзають в якості наживки…

Володимир Борисович, треба визнати, завжди виглядав безглуздо. З класичними радянськими кліше в роботі і неадекватним власним промо. Плюс феєрична особиста команда в особах Реви і Кістіона). І тим не менш, Гройсман всерйоз вважав себе “крутим гравцем”. Він робив заявки на самостійні сценарії, тиснув галузевиків, особливо разолившись на нефтегазовца Коболєва, вимагав збільшення особистих тіньових квот. Поки, нарешті, не усвідомив себе молодшим партнером в групі… відставного Яценюка. Треба віддати належне Арсенію Петровичу. Як людина, дуже досвідчений у великій коридорній політиці, він вміє усміхатися солодко кожному, хто мало/мальськи може послужити йому трампліном. Гройсман, зрозуміло, не траплин, яким у свій час виступали Кучма, Ющенко і особливо Тимошенко. Але начебто непоганий каталізатор, здатний збентежити ПА і додати вістів в торгах самому АП)…

Що неправильно у Володимира Борисовича?) Практично всі. Він занадто малий для прем’єрства в кризовий час. Він надто примітивний, щоб розуміти сучасні тренди. Він наполегливий у власному невігластві і тому йому незмінно сняться кавуни. Він неймовірно ласий до примітивних медійних ефектів, ціна яким півкопійки). І очевидно, що карьерность Гройсмана тут же закінчиться із закінченням його прем’єрства. Адже він взагалі не генерує ідей, не виглядає пассионарно і не в змозі збирати робочі команди і ефектно фандрайзить. І все-таки наскільки ж обміліла наша політика. Якщо навіть після феєричної “єжовщини” Гройсман продовжує вальяжно виступати на кооперативі правлячої партії)…

Хочете поставити запитання автору або отримати ще більше інформації, особиста сторінка М. Подоляка Facebook.

О чем вы думаете?

Загрузка...
Loading...