Щуряча отрута… Ощаду…

Щуряча отрута… Ощаду…

ПОДІЛИТИСЯ
Нынче они уже не лезут со своими тупыми шутками в народную душу
Нынче они уже не лезут со своими тупыми шутками в народную душу

Михайло Подоляк.

Поки традиційний зимовий брют ще не шипить завзято в охолоджених келихах, а не менш традиційна оливьешечка (нісуаз, пад тай, хаукарль або щось інше в залежності від ступеня захопленості нац/кухнями) не полізла з втомлених вух, невелика новорічна історія про внутрішній світ наших “великих” пацанчиків)…

Гаразд… адже Ми вже добре зрозуміли, що дурість, рясно намазанная на дешеві понти – це найважливіша риса нового солодкого часу. І обов’язковий критерій для хорошого кар’єрного зростання. Але знаєте, що реально дратує? Класичне щуряче нутро нинішніх топів. Коли изподтишка, цинічно, у своїх же. Але обов’язково поворовать для себе рідних.

Є такий держ/банківський топчик – Андрій Пишний… Сидів ніким при Яценюку. В результаті отримав особисто/партійне користування Ощадбанк. Тому що однокашник не менш “талановитого” Яценюка. І два роки безперервно скиглив у фейсбуці, як він старанно реформує банк. Чи треба говорити, що ніяких системних змін та трансформацій” і близько не було. Той самий махровий совковий стиль. А всього-то делов – вивіски на відділеннях поміняли, візитки нові віддрукували), роздали буклети і десь навіть прибирання приміщень зробили. Але головне, заради чого Пишного при/синекурили в Ощад – Кабмін/часів/Яценюка зобов’язав найбільш жирні і грошові держ/підприємства перевести рахунки. Квота)…

А потім Пишний майже изчез з публички. Замовк. І ось тепер – супер/скандал з обшуками в банку/за закрысяЧенных “грошей Януковича”. Суть не переказую – пошуковики захлинуться видавати посилання. Я – про інше. Ось, хто такий цей Пишний?) Всього лише “випадок” на великій дорозі, по якій ми ніяк нікуди не можемо дійти…
Хлопці навіть прибирати пристойно у власних кімнатах не можуть. Ні чорта не вміють. Вони не те, щоб жадібні і дурні. Вони просто безмежно дрібні. За своїм нутром. Боягузливі до неподобства, але вперто тримаються за право безнаказничать. Позбутися від них неможливо. Прибрав одного, але позаду вже клацають зубами його однокашники. Це як сарана, яка смачно жере і перелітає з одного чужого поля на інше… Карлики, які ще шкільними коридорами шугались, стукали на більш яскравих одноліток, заздрили і, нарешті, згуртувалися кланами невдах. Зрозуміли, що потрібно запобігати перед сильними і ТБ-базікати розумні слова. Так і зробили кар’єри. З ними марно говорити. Про стратегіях і тактиках. Вони спочатку будуть вас ненавидіти і боятися…

Такий гіркий смак у нашої еліти. Кисло/нудотний. Але є і позитив. Їх очі. У них страх і смуток. Їм хочеться, щоб все повернулося в солодке вчора, коли не було всіх цих відкритих кордонів та інших соціальних мереж. Коли на очах. Коли твоє обличчя з розумною фразою, яку сочиняло 33 політ/ідіота, висить на кожному столичному бігборді…

Нині вони вже не лізуть зі своїми тупими жартами в народну душу. Не хизуються своїми вигаданими “геройствами”. Вони схожі на солодких новорічних кроликів, які ще стрибають, але всі вже прекрасно розуміють)…

Хочете поставити запитання автору або отримати ще більше інформації, особиста сторінка М. Подоляка Facebook.

О чем вы думаете?

Загрузка...
Loading...