Отдых на море

Тільки для… “своїх”

Тільки для… “своїх”

ПОДІЛИТИСЯ
Прізвища, навички, здібності і мотивації неважливі
Прізвища, навички, здібності і мотивації неважливі

Михайло Подоляк.

Революційна лірика закінчилася. Все повернулося на круги своя. Жорстко, чітко, відверто. Ніяких сторонніх реформаторів – навіть безталанних – більше не потрібно.

Призначення на ресурсні посади? Тільки свої – вміють носити начальские портфельчики). І здатні хвацько схемачить, витончено приховуючи це від всяких активістських “дронов над прокурорськими будинками”).

Втім, а хіба треба еще приховувати нетрудові доходи?) Звільнення голови УЗ Бальчуна символізує закінчення короткої епохи. Безглуздо точково запрошувати реформаторів. Прізвища, навички, здібності і мотивації неважливі. Система їх швидко дискредитує, знерухомити і показово прожует. Сенс з’являється лише, коли є ефективний командний Кабмін. І крутий диригент).

Не про Гройсмане і Яценюка мова, здатних тільки роздавати квоти на тіньовий годування… Це і називається відокремлення). Поволі, непомітно, крок за кроком. Демонстративно капсулируем свою Систему. Від зовнішніх партнерів. Від їх слів і пропозицій. Вони явно нас дратують. Занадто багато претензій і вимог прозорості/конкурентності/демократичності. Ми ж хочемо від них тільки одного – грошей. Багато грошей. Безкоштовних грошей. Не інвестицій, але гуманітарки. І ще – усміхненого мовчання. І схвалення всього того, що ми тут ліпимо/будуємо/фантазуємо. Адже ми на передньому краї антиросійського фронту)… Взаємне розчарування. Це я ще м’яко кажу.

Не зовсім, звичайно, зрозуміло, навіщо взагалі потрібно було так захоплюватися “чужими”? Реально своїх спеців не було? Але зараз ми проживаємо стадію ганебного вигнання вчорашніх реформ/кумирів. Початкова стадія пост/революційних надій призвела до топ-кабінети багатьох теоретиків. Польських, грузинських, наших колишніх. Всі вони відрізнялися підвищеною балакучістю, хорошою самопрезентантностью і… порожнечею. Вони губилися, нікого не знали, швидко потрапляли в обіг ушлих тіньовиків.

Друга стадія полягала в тому, що нові політико/корупційні групи заходили в галузі і підминали всіх цих прийшлих. Як Балчуна в УЗ. Людина майже не працював. Або просто з’їдали як Яресько, Квіташвілі, Сакварелідзе, Згуладзе. Потім сталося відновлення Системи в її класичному кулуарно/решальческом вигляді і нахабне пожирання тих, хто реально зачепився за роботу. Як Углава в НАБУ. Є сумніви, що його готують до ганебного виходу? Попутно, звичайно, тут ще сидять великі “специ”. Як той же супер/поляк з крим/минулим Новак в Укравтодорі. Чому сидить? Тому що свій. Понятійний…

Питання в тому, що далі?) Стратегія яка? Адже ми занадто сильно залежні від наших партнерів. Не в грошовому сенсі навіть, а ціннісно чи що. У нас не получися побудувати “Білорусь/лайт”. Трохи самоізолюватися. Надто загрузли тут західники. І їх роздратування буде наростати. Адже хлопці чудово розуміють, що таке нинішнє українське керівництво”?) Хочеться відчути себе новими ізгоями? Мати мінімум комунікацій?)…

Хочете поставити запитання автору або отримати ще більше інформації, особиста сторінка М. Подоляка Facebook.

О чем вы думаете?

Загрузка...
Loading...