«Українська зима»

«Українська зима»

ПОДІЛИТИСЯ
Вже який місяць під стінами Верховної Ради встановлено наметове містечко протестний
Вже який місяць під стінами Верховної Ради встановлено наметове містечко протестний

Півроку нинішня влада України методично, крок за кроком, своїми власними руками перетворює Михайла Саакашвілі в саму значиму опозиційну фігуру в Україні. Після відставки з поста керівника Одеської обласної державної адміністрації Саакашвілі поступово скочувався у маргінальну нішу української політики. Він не мав ні наскільки значущою команди, ніякої політичної ваги в Україні, ні високих рейтингів популярності в народі, ні перспективних ідей, що дозволяють витягнути його з цієї ніші і, як наслідок усього цього, не мав практично ніякого значущого фінансування.

Але будучи цинічно обдуреним українськими «політичними соратниками», правлячими нинішньою Україною, відставний губернатор закусив вудила і дозволяв собі досить різкі висловлювання про Петра Алексеевиче Порошенко. І президент не витримав. Ймовірно, свою роль відіграло оточення Петра Олексійовича, яке починало чи не щоранку з розповідей про те чи іншому дії опального політика, смакуючи, як той висловлюється про президента країни та які епітети при цьому використовує. Тим самим, зігравши на марнославстві, змусили того «гідно покарати» нахабного грузина, щоб нікому більше не кортіло жорстко критикувати Самого.

У підсумку, те, що задумувалося як банальна розправа і остаточне приниження екс-президента Грузії з позбавленням громадянства і фактичним вышвыриванием з країни, перетворилося в широкомасштабну політичну війну. Після чого політичну вагу Михайла Саакашвілі різко збільшився і почав роздуватися до значних масштабів. Опонент Петра Олексійовича, незважаючи на всі зусилля спецслужб і правоохоронців України, повернувся в країну і очолив протести опозиції.

Вже який місяць під стінами Верховної Ради встановлено протестне наметове містечко. Проходять раз за разом мітинги з постійно зростаючою кількістю учасників. У країні проблем вистачає. Те, що декларував Порошенко зі своєю командою, практично не виконується, корупція у владі не зменшується, населення біднішає, правоохоронні органи погано виконують свою роботу, а в деяких моментах відверто саботують. А тут Саакашвілі, як «більмо в оці», розгойдує тиху корупційну заплаву.

І влада вирішила зробити наступний крок. З порушенням законів вистачає соратників Михайла Саакашвілі і, або надсилає їх з країни, якщо вони не є її громадянами, або, фабрикуючи кримінальні справи, відправляє їх за ґрати. Тим самим різко загострюючи і без того напружену обстановку.

З урахуванням того, що Саакашвілі заявив про те, що піде до кінця, не злякається, не послухається «гінців» президента, смачно розповідали як вони будуть розправлятися з ним, влада вирішила поставити жирну крапку в тій низці подій, які вони самі і створили своїми незграбними діями.

З одного боку Михайло Саакашвілі отримав «чорну мітку» від довірених осіб Порошенко, а з іншого боку стався витік інформації з правоохоронних структур і спецслужб України. Саакашвілі заздалегідь отримав інформацію про те плані, який так ретельно був розроблений на Банковій. Була витік спровокована деякими керівниками навмисно, щоб продовжити і далі знижувати рейтинг президента і делегітимувати його влада, перетворюючи поступово, як в свій час Януковича, кривавого керованого узурпатора або створення грунту для відсторонення його від влади, або це був щирий порив середньої ланки, що представляють спецслужби, ми поки не знаємо.

Михайло Саакашвілі заздалегідь, напередодні чергової масштабної протестної акції, озвучив, що готується його арешт. Що Порошенко поставив завдання спецслужб розробити провокацію з використанням фальшивої інформації з метою його остаточної дискредитації. Після того, як інформація була розголошена, влада взяла тайм-аут і вирішила провести задуману операцію не до, а після заходу.

5 грудня, рано вранці, у квартиру, де проживав Саакашвілі, увірвалися представники спецслужб, провели обшук і заарештували неугодного політика. Після цього генеральний прокурор України Юрій Луценко озвучив спірні факти про нібито існуючому антигосударственном змові. При цьому представивши записи телефонних розмов, які нібито відбулися між Саакашвілі, членами його команди з однієї сторони і швидкими українськими «бізнесменами» з іншого боку.

На думку Генерального прокурора, викрито черговий план – на цей раз «Російської зими» – метою якої є повалення влади України, здійснюваної під керівництвом російських спецслужб з безпосереднім фінансуванням у розмірі 500 тисяч доларів США з Росії. А основним бенефіціаром отримання російських грошей є ніхто інший, як сам Саакашвілі. Ось так дрібніє нині Україна, 500 тисяч на революцію нині цілком достатньо.

Ще зовсім недавно представники української влади намагалися переконати народ України і представників дипкорпусу, що Саакашвілі фінансується українським олігархом Коломойським. Ймовірно, не вийшло переконати, вирішили використовувати вбивчий, на їх думку, аргумент. Саакашвілі – це рука Москви, він фінансується РФ, йому ставлять завдання спецслужби країни, що веде війну з Україною. Треба думати, що особисто Путін запровадив Саакашвілі в оточення Петра Олексійовича в 2014-2015 році.

З цього приводу екс-прем’єр Швеції, великий друг України Карл Більдт заявив: «Ну хто повірить, що Михайло Саакашвілі агент Росії?» Він назвав «надзвичайних аматорством» спробу арешту в Києві колишнього президента Грузії, опозиційного українського політика Михайла Саакашвілі під приводом того, що останній, нібито, намагався сприяти учасникам злочинних організацій.

Далі події в Києві розвивалися вже не за сценарієм влади. У досить спірні твердження прокурора мало хто повірив. А спецслужби України, арестовавшие Саакашвілі, до місця призначення так і не довезли. По дорозі кортеж був заблокований народом. І через деякий час українці, в буквальному сенсі відтіснивши спецназ, вирвали з того мікроавтобуса, напханого українськими чекістами. Після цього Саакашвілі в оточенні захоплених мас пройшов до Верховної Ради, де провів мітинг, спростувавши слова головного прокурора.

Поставити жирну крапку 5 грудня в історії з Саакашвілі у Порошенка не вийшло. Те, що спочатку замислювалося як остаточний фінал – показова силова акція з подальшим приниженням і втоптуванням в бруд опонента, із залякуванням іншої опозиції в Україні – перетворилося в інше. Влада, сам Порошенко, силові структури дискредитовані. Ось вже дійсно, «не рий іншому яму, сам в неї потрапиш».

МВС оголошує Михайла Саакашвілі в розшук, прямо таки «невловимий Джо». А в цей час той спокійно прогулюється в урядовому кварталі, виступає біля стін Верховної Ради, дає численні інтерв’ю.

В п’ять ранку, 6 грудня, правоохоронці вирішили піти на штурм наметового містечка з метою заарештувати Саакашвілі. Але вони фактично були нейтралізовані протестувальниками, і з допомогою фізичної сили видворені з цієї території. Силовики змушені сісти в автобуси і піти геть, черговий раз продемонструвавши, що не дуже-то вони хочуть виконувати вказівки нинішньої влади.

Після всього цього провідні західні ЗМІ проголошують Саакашвілі найбільш значущий опозиційним політиком в Україні. Західні політики загрожують пальчиком Порошенко. І все це відбувається на тлі ще одного скандалу, «кавалерійського наскоку» корупційної української гідри, на відносно незалежні від українсько істеблішменту антикорупційні органи НАБУ і САП. Захід дав зрозуміти президенту України, що треба повернутися в конституційне поле, припинити боротися з опозицією і зосередити свою увагу на боротьбі з корупцією. Інакше їх підтримка може припинитися, надходження фінансових ресурсів зупиниться, а поставки летального зброї так і не почнуться. Україна залишиться зі своїми проблемами сама. Є з чого вибирати.

Підіб’ємо підсумок останніх подій. Порошенко практично втратив контроль над країною. Спецслужби України з одного боку не здатні працювати в нинішніх реаліях. Корупція розбещена. «Кабінетні генерали» живуть вчорашнім днем, стратегічно мислити не вміють керувати не можуть. Середня ланка за це їх зневажає і разом з низовими структурами саботують їх вказівки, прекрасно розуміючи, що юридично переслідування опозиції не обґрунтовані. Навіщо брати участь у чужій війні? Встановити авторитарну владу за білоруським чи російському подобою Порошенко, швидше за все не вийде, просто не дадуть, як би йому цього не хотілося.

Влада в Україні своїми діями делегітімірує сама себе в очах власного народу. Народ не вірить ні в справедливий український суд, ні в прокуратуру, ні в поліцію, ні парламенту, ні президенту. А отже, в законність їх рішень та дій. Народ бачить їх бездіяльність по відношенню до корупції. Не відчуває себе захищеним законом від сваволі знахабнілих еліт. Звідси в Україні поступово набирають чинності випадки самосуду, не тільки ставлення провладних політиків і чиновників, але й щодо недбайливих автомобілістів, догхантерів, хуліганів. Вибухають гранати в судах. Горять автомобілі та будинки злодійкуватих чиновників і силовиків.

А тепер народ, не вірячи звинуваченнями, звільняють силою заарештованих опозиційних політиків. Те, чого не сталося свого часу з Тимошенко, сталося з Саакашвілі. Україна змінюється, радикалізація суспільства наростає.

Якщо влада не публічно визнає своїх помилок, не буде змінюватися, то далі буде все йти тільки по наростаючій. З обов’язковим сумним кривавим підсумком, який змете багатьох. Крапку поки не поставлено, продовження слідує.

Олександр Цинкевіч, Інформат

О чем вы думаете?

Загрузка...
Loading...