Отдых на море

Українські тарифи: історія питання. ЕЛЕКТРОЕНЕРГІЯ

Українські тарифи: історія питання. ЕЛЕКТРОЕНЕРГІЯ

ПОДЕЛИТЬСЯ
Українські тарифи: історія питання. ЕЛЕКТРОЕНЕРГІЯ 1
Ціна на електроенергію зростає слідом за ціною на газ. І це ще не кінець історії...

«Інформат» продовжує цикл публікацій, присвячений тому, як формується ціна на комунальні послуги. Сьогоднішня тема розмови – електроенергія. Із цим продуктом все доволі просто. Левову частку тарифу складає, власне, вартість електричного струму.

1

Здавалося б, з оцим все просто, проте на відміну від газу, який завжди добувається одним й тим самим способом і ціна на який варіює виключно в залежності від того, імпортний це продукт чи вітчизняний, вартість електричного струму залежить від того, у який спосіб його було отримано. Втім, споживачеві поставляють, так би мовити, усереднений струм по усередненій ціні. Проте все ж не завадить знати, що струм, отриманий внаслідок роботи теплоелектростанцій, майже втричі дорожчий за струм, вироблений на АЕС чи ГЕС.

З точки зору економічної рентабельності було б доцільно використовувати тільки струм, отриманий від атомних та гідроелектростанцій. Однак їх (не говорячи вже про новаційні альтернативні способи отримання електроенергії) в Україні бракує. Тому доводиться задіювати теплоелектростанції.

2

Як бачимо, головним компонентом отримання електроенергії є вугілля, яке сплюється на енергогенеруючих підприємствах, обертаючись на струм, що потрапляє в оселі українців. Відтак ціну виробництва струму визначає ціна вугілля. Однак є одне «але». Насправді споживач платить за електроенергію менше, ніж мав би платити, за рахунок великих промислових підприємств, які приблизно на 60% дотують населення.

Та все ж й населення зазнає ударів по своєму гаманцю – кожного разу, коли тариф на електроенергію зростає. Останнє збільшення тарифу мало місце 1 березня 2016 року.

3

Наступне планове підвищення тарифів на електроенергію для населення мало відбутися 1 вересня 2016 року. А ще одне – навесні 2017-го. Але у цей проміжок часу – з березня по вересень – вклинилося ще одне здорожчання електроенергії. Воно, щоправда, торкається напряму лише промисловості. Але слід розуміти, що у вартість кожного товару, який сходить з конвеєру заводів та фабрик – будь то дитяче харчування чи пошиття одягу – автоматично закладені й видатки на електроенергію, витрачену на виробництво цього товару.

Таким чином, підвищення цін на електроенергію для промислових підприємств означає здорожчання товарів, а отже – без індексації нинішніх зарплат – зменшення купівельної спроможності споживача та його подальше зубожіння.

Тож впровадження з липня поточного року нової тарифікації кВт/години (1,47 грн. для промисловців) викликає, в принципі, справедливе обурення прем’єр-міністра України Володимира Гройсмана. От тільки влада несе повну відповідальність за все, що відбувається в галузі ціноутворення. І Гройсман як глава уряду причетний до цього не менше, аніж монополіст, що підняв розцінки на виробництво електроенергії.

Для того, щоб краще розібратися в подібних нюансах, слід перейти до політичної складової питання.

Як діє формула Ахметова «Роттердам плюс»

У 2014 році Україна намагалася купувати вугілля в Південно-Африканській Республіці. Однак співпраця зайшла в глухий кут: тодішній генпрокурор Віталій Ярема звинуватив тодішнього міністра енергетики Юрія Продана у зумисній купівлі неякісного та за дорогого вугілля. Під «неякісним» вугіллям малося на увазі паливо з меншим вмістом вуглецю, аніж до цього «звикли» українські ТЕС, орієнтовані на антрацит.

Таке вугілля при спалюванні дає на 20% тепла, аніж антрацитові сорти. Тож у чомусь Ярема мав рацію, проте, окрім південно-африканського, Україна мала на вибір лише два альтернативні ринки: Росії та «ДНР»/»ЛНР».

Щодо самопроголошених республік Сходу, то прем’єр Арсеній Яценюк категорично відкинув даний варіант. Він заявив, що Україна ніколи не купуватиме вугілля у сепаратистів, оскільки це є фінансуванням тероризму. (Натомість тоді, наприкінці 2014-го, призначений замість Продана міністром енергетики Володимир Демчишин висловився за торгівлю з Росією).

Відтоді не минуло й двох років, і от вже третій (після завершення Революції гідності) очільник Міненерго Ігор Насалик зазначає, що найбільш правильним в даній ситуації кроком буде налагодження поставки вугілля з непідконтрольних Україні територій. Це, так би мовити, дуже коротка попередня історія.

А тепер розглянемо подальший шлях вугілля, яке прибуло в Україну з-за її меж (або ж було добуто в українських надрах). Що відбувається з ним далі? А далі, як вже було сказано, паливо йде на виготовлення електроенергії. Хто цим займається? Цим займається відомий всій країні монополіст Рінат Ахметов, чи то пак його енергогенеруюча компанія ДТЕК, котра є частиною великого ахметовського енергохолдингу.

Цілком логічно, що той, хто виробляє товар чи послугу, й визначає на нього ціну. Рінат Ахметов пропонує закладати у вартість виробленої його компанією електроенергії формулу «Ротердам плюс». Згідно з цією новою методикою, вартість вугілля у виробництві вугільно-теплової генерації обчислюється за формулою «вартість вугілля в порту Роттердам плюс вартість його доставки в Україну».

З урахуванням ПДВ новий тариф складе мінімум 130 копійок за 1 кВт/год (до цього він становив 118 копійок за 1 кВт/год). За даними експертів, ціна вугілля за формулою «Роттердам плюс доставка» становить 63 долара за тонну, в той час як ціна за тонну вугілля без формули дорівнює лише 44,2 долара за тонну. Менеджери Ріната Ахметова пояснюють такий підхід бажанням акумулювати кошти для закупівлі дорогого вугілля антрацитних сортів.

Комерційний директор компанії «ДТЕК Дніпроенерго» Дмитро Маляр відзначає, що існуючий тариф не дозволяє компанії імпортувати дефіцитне вугілля з Південно-Африканської Республіки або Австралії. «Ми зробили запити постачальникам імпортного вугілля з ПАР і Австралії. Отримали чотири пропозиції, побачили ціни на рівні від 1700 гривень за тонну», – говорить чиновник. Теперішні розцінки на електроенергію не покривають подібні витрати, відтак тарифи довелося підвищити, наголошує Маляр.

Остаточна крапка в цій історії ще не поставлена. Прем’єр-міністр Гройсман обіцяє розібратися з даною ситуацією та захистити пересічного споживача. Однак в Україні діє одне беззаперечне правило: один раз підвищені ціни ніколи вже не повертаються на кола свої. Хоча, може, цього разу для вони зроблять виняток?..

Наталія ЛЕБІДЬ

 

 

О чем вы думаете?

Загрузка...
Loading...

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ